klevoz.ru страница 1
скачать файл
Розпутенко І.В.
«ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ» ЯК FALSE AIM УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ»

Будь-яка наука (а в даному контексті мова йде про науку «публічне управління») має спиратися на зрозумілі поняття та категорії, які пояснюють суть «публічного управління». Формування понятійно-категоріального апарату державного управління в Україні, як і раніше, відбувається під впливом трьох культурно-історичних традицій: польської, англо-саксонської і російської з певними коливаннями та їх затуханнями, демонструючи загалом українську меншовартісність.

Не заперечуючи об’єктивного ходу сучасної інтернаціоналізації словотворення, доречно щоразу звертатися до з’ясування суті того чи іншого поняття, яке починає, як у багатьох наших випадках, тиражуватися поза контекстом української традиції.

Підійдемо до проблеми семантично. Розглянемо першу частину словосполучення «публічне управління». Що таке «публічний»? Словники говорять, що публічний (з лат., суспільний, народний) - це процес, який відбувається у присутності публіки, людей; прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий. І друге його значення: це призначений для широкого відвідування, користування; громадський, загальний, загальнодоступний.

Новий тлумачний словник української мови1 подає ще одне визначення «публіки». «Публіка – це ганьба, сором». У творах Лесі Українки, Івана Франка знаходимо інтерпретацію цього слова в негативних тонах («виставляти на публіку», «робити публіку з когось…». Словник Бориса Грінченка говорить: «На публіку сісти – стати до ганебного стовпа». Павло Чубинський засвідчує, що «публіка» - це «особа поганої поведінки». Очевидно, звідси зверхнє, зневажливе ставлення до осіб, що надавали специфічні послуги у будинках, які в подальшому отримали, відповідно до російської традиції, назву «публичного дома».

Друга складова нашого словосполучення це «управління», навколо якого теж точаться гострі дискусії з певними підмінами та уточненнями. Скажімо, задаються питанням: це «мистецтво» чи «організаторська діяльність»? Сьогодні ми є свідками, а іноді й учасниками процесу вульгаризації науки управління через різночитання термінів «врядування», «керівництво», «адміністрування», «менеджмент» тощо. Доходить до казусів, коли в наукових публікаціях (оприлюдненнях) зазначають про «теорію і практику менеджменту в публічному управлінні». Очевидно, що автори розуміють одне управління («менеджмент») й інше управління - як речі контроверсійні. Як раніше жартували, «не кожен індивід спроможний ігнорувати тенденції парадоксальних емоцій».

Словник.net - найповніший та найактуальніший універсальний тлумачний словник української мови в мережі - містить понад 220 000 словникових статей та понад 20 000 фразеологізмів, але нічого не подає про словосполучення «публічне управління».

Здебільшого «публічне управління» виступає синонімом «демократичного врядування». Термін «публічність» паркують до гіпотетичної моделі державного управління України, що буцімто відповідає потребам і цінностям України. Напевно потрібно визначитися з потребами і цінностями, оскільки їх тлумачення, як і тлумачення національної ідеї, різнорідні і суперечливі.

На наш погляд, державний суверенітет, національна безпека (економічна, інформаційна, культурно-духовна тощо), територіальна цілісність (це незакінчений ряд) є саме такими базовими цінностями і складають власне основу для розвитку інших цінностей. Звідси випливає, що реальним гарантом цих цінностей повинна бути держава, а не строката «публіка».

У чому актуальність проблеми, тобто «публічного управління»? Звідки вона з’явилася? Це практична потреба чи інтелектуальна розминка, коли паралельно з державним управлінням появляється «публічне управління», «публічне адміністрування», «публічне врядування», «публічний менеджмент», «публічні фінанси», «публічний бюджет», «публічний суверенітет», «публічна безпека» тощо? Та власне якими є функції нової науки «публічного управління» на відміну від державного управління?

Очевидно, доречним було б проведення порівняльної характеристики принципів, суб’єктів і об’єктів, функцій, методів, механізмів, пріоритетів державного управління, з одного боку, і «публічного управління», з другого.

«Публічне управління» в сучасній інтерпретації українських дослідників подається як синтез державного управління, де суб'єктом виступає держава в особі відповідних структур; і громадського управління, де суб'єктами є недержавні утворення.

Слід зазначити, що в суспільстві, організованому на державній основі,

переважне значення має державний канал соціально-управлінського впливу. Нині у суспільному житті важко відшукати хоч би одну сферу, якої так чи інакше не торкався б управлінський вплив держави. І досвід західних країн під час перманентної кризи є наочним тому свідченням. Президент Франції Н. Саркозі заявив: «Ідея всемогутнього ринку вмерла, ідея невтручання держави вмерла».

Не зважаючи на очевидність геополітичних і геоекономічних змін, «український науково-комуністичний істеблішмент» наполегливо нав’язує думку про первинність «публічного» над «державним», про відміну (підміну) регулятивних, контрольних функцій держави. Публічне управління розуміють як процес децентралізації основних функцій держави. Специфіка децентралізації як відчуження частини державної влади зумовлює необхідність поділу суспільно значущих потреб та інтересів на ті, задоволення яких є функцією виключно держави, і ті, практична реалізація яких може бути передана іншим суб’єктам, зокрема, громадським об’єднанням, організаціям тощо. Перехід від державних до «публічних» функцій за цих умов зримо представляє деформацію виконавчо-розпорядчих функцій вбік контрольно-наглядових.

Ця тенденція чітко визначилася і особливо проявилася в дискусіях щодо шляхів і методів проведення адміністративної реформи в Україні. Відповідно до цих тенденцій в державі має зростати активність недержавних формувань і структур, що беруть дедалі більшу участь в управлінні не тільки громадськими, а й державними справами, у розв'язанні політичних, господарських і соціально-культурних проблем. Доречно уточнити, що не завжди враховують українські історичні, духовні, культурні традиції, і не завжди дотримуються українського законодавства.

В Україні на сьогодні зареєстровано і функціонує:


  • 117 асоціацій;

  • 231 товариств, організацій, союзів;

  • 588 громадських організацій;

  • 423 політичних партій і рухів;

  • 132 творчих об’єднання і союзів.

Окрім наших, вітчизняних громадських організацій, в Україні діють і зарубіжні. Наведу лише деякі з них:

USAID – структура, що фінансує багато проектів в Україні, включаючи і «Програму сприяння парламенту України». Скажімо, в приміщенні ВРУ діє «Дослідницька служба Конгресу США», Лабораторія F4.

Є і такі відомі структури як:


  • “Freedom House”;

  • “British Counsel”;

  • “Counter-part”;

  • Фонд Сороса (у нас це – Міжнародний Фонд «Відродження»).

Всі вони займаються вивченням політичної, економічної, соціальної ситуації в Україні, проводять навчання викладачів, державних службовців, відставних військовослужбовців, журналістів.

Подякуємо їм за ту фінансову, технічну, консультативну допомогу. Це все добре, але негатив полягає в тому, що існує пряма загроза тиску з боку зарубіжних структур на всі гілки влади, включно з центральним та регіональним їх представництвом.

У цьому контексті особливо виділяються такі зарубіжні громадські організації як:


  • «Русская община Украины»;

  • «Единая Русь»;

  • «Русский блок»;

  • «Русскоязычная Украина»;

  • «Дорога к Дому»;

  • «Возрождение региона» та ін., що зазіхають не лише на «навчання», а й на зміну теориторіальної цілісності, державного суверенітету в цілому.

Досліджуючи зарубіжний досвід функціонування НДО в США, для себе зауважив один суттєвий позитивний аспект в контексті розвитку державно- управлінських відносин.

Скажімо, механізм дублювання державно-аналітичних структур у США створює розумну альтернативу під час вироблення стратегічних управлінських рішень. Тобто НДО сприяють державним органам управління і не декларують цю роботу як процес «демократизації», а власне сама їхня участь призводить до підвищення ефективності або ж до отримання певного оптимуму на час прийняття рішення.

Наша практика, як правило, не знає таких масових «запливів» НДО на марафонські дистанції в контексті вироблення і супроводження стратегічних управлінських рішень. У кращому разі НДО сприяють формуванню позитивного іміджу того чи іншого державного або політичного, громадського діяча. І аж ніяк не приходиться говорити про ефективність управлінських рішень. По суті і практика, і наука (державне управління) йдуть загалом не шляхом пошуку ефективних форм і рішень, а шляхом т.зв. «демократизації», наближення слабких державних органів управління до вирішення завдань формування «відкритого» громадянського суспільства в Україні.

Зрозуміло, що пріоритети розставлені таким чином, аби реальний баланс сил було зруйновано. Свідченням сказаному є нинішня практика, коли три основні ланки державного управління (законодавча, виконавча і судова) знаходяться у перманентному конфлікті з’ясування: хто є хто в Україні: за ким має бути останнє слово.



Насамкінець. Не заперечуючи права на існування терміну «публічне управління», де «публічне» виступає як прикметник – якісна характеристика процесу управління, - все ж таки варто не автоматично копіювати іншомовну практику, а дотримуватися українських традицій.



1 Новий тлумачний словник української мови (у трьох томах)/Укладачі: В.Яременко, О.Сліпушко. - К.: Аконіт, 2005) Т.3, с. 74.
скачать файл



Смотрите также:
Будь-яка наука (а в даному контексті мова йде про науку «публічне управління») має спиратися на зрозумілі поняття та категорії, які пояснюють суть «публічного управління»
65.85kb.
Повідомлення учасникам про результати процедури закупівлі Замовник: Найменування
79.67kb.
Будь-яка організація, щоб досягти поставленої мети, потребує управління, здатного забезпечити не лише її існування, а й розвиток
180.1kb.
Найменування та місцезнаходження замовника: Публічне акціонерне товариство „Укргазвидобування” Філія Газопромислове управління „Шебелинкагазвидобування”
289.3kb.
Ранги в системі державного управління: особливості призначення державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування
63.87kb.
Дніпропетровські рейдери виходять на міжнародний рівень
50.83kb.
Наказ №1528 Про відновлення робіт із впровадження електронної системи звітності та управління фінансовими ресурсами
37.51kb.
Організація життєдіяльності школи на основі системного підходу за методикою ктс
259.02kb.
Проектування нормативно-правових актів, як і будь-яких інших юридичних документів це робота творча, але це не означає, що вона має бути безсистемною, спонтанною та непослідовною
666.19kb.
2 Основні поняття теорії множин Поняття множини належить до категорії найзагальніших, основоположних понять математики. Відповісти на питання «Що таке множина?» не так просто, як це здається на перший погляд
950.93kb.
Рефераты, курсовые, дипломные работы План Система законодавства. Співвідношення системи права та системи законодавства Поняття галузі і інституту законодавства
151.61kb.
Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України І. Загальні положення
541.73kb.