Заняття з народознавства для дітей молодшого дошкільного віку

«Чарівний світ бабусиної світлиці»

(вихователь Семенюк С.В.)

Мета: продовжувати ознайомлювати дітей із предметами українського національного побуту; закріпити знання про посуд, у якому готували їжу і подавали на стіл; поглибити знання дітей про усну народну творчість використанням казок, загадок колискових пісень, забавлянок; виховувати інтерес і повагу до національних традицій.

Хід:

Діти підходять до світлиці

Вихователь. Чи подобається вам, любі малята, ця гарненька чепурненька хата? Хатинка справді, гарна і, напевно, вона така не лише зовні, а й усередині. Зайдемо до неї. (Заходять) Бачите, яка тиха та затишна ця господа, тому й називається ось так – світлиця. Вона прибрана, ніби чекає когось. А може вона нас чекає, ця бабусина світлиця? Усе в ній чарівне і, якщо бути дуже уважним, можна почути багато цікавого, бо кожна річ тут уміє говорити.

- Скажіть, де готували наші бабусі обід, пекли пироги? Подивіться яка гарна тут піч. Чим вона прикрашена?

Відповідь дітей.

Далі вихователь запитує у дітей, які ще страви готують у печі; який посуд знадобиться для того, щоб зварити борщ.

Вихователь. А це чавун. У ньому найчастіше готували печеню.

Пропонує обстежити форму горшка і чавуна: знизу вони вузькі, а вгорі розширені, щоб зручніше було їх брати в руки. З’ясовує, що горщик у піч вставляли рогачем, показує, як це робиться, заохочує і дітей спробувати вставити рогачем горщик у піч.

Вихователь. А це що? Не знаєте? Це, діти, коцюба. Нею поправляли дрова, які горять. Рогач і коцюба завжди стоять у кутку біля печі.

Підійшовши до мисника (закріплюються назва і призначення), діти розглядають і називають знайомий їм посуд: глечик, кухлик, миску.

З дитячої колиски чути плач.

Вихователь. А хто це плаче? Ходімо, заспокоїмо малятко. Розкажемо йому забавлянки і заспіваємо колисанки.

Діти підходять до колиски і забавляють ляльку, читають забавлянку «Кую, кую чобіток», «Киця мура, де ти була?» тощо

Вихователь. От уже і не плаче наше малятко. Покладемо його в люльку на подушечку-гулечку з гусячого пір’я. Та під подушечку покладемо зілля з чебрецю і м’яти, щоб зле з очей знімати. А на мотузочку прив’яжемо хміль, щоб сон був міцний і глибокий. Так робили наші бабусі. Діти присипляють дитину, співаючи колискових і тихенько виходять із світлиці.