klevoz.ru страница 1
скачать файл
СТАТУС ЕМОТИВНОЇ ЛЕКСИКИ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Доп. - Тонкошкур О., студ. гр. ПР-73,

Приходько Н.А., викладач

Поняття «дискурс» містить у собі суспільно прийняті способи бачення й інтерпретування навколишнього світу й, що випливають саме з такого бачення дії людей і форми організації соціуму. Дискурс – це текст у сукупності прагматичних, соціокультурних, психологічних, та інших чинників; мовлення як цілеспрямована соціальна дія, як механізм, що бере участь у когнітивних процесах . До дискурсу належать не тільки власне мовні засоби, а й міміка, жести, за допомогою яких виражається референція, емоційно-оцінний вплив на співрозмовника. Дискурс вивчається разом з відповідними «формами життя»: репортаж, інтерв’ю, судове засідання, інструктаж, офіційний прийом тощо Розуміння дискурсу як комунікативного явища, яке охоплює соціальний, культурний, психологічний та інші типи контексту, а також специфіку ментальної діяльності учасників комунікації тощо, виводить його у сферу міждисциплінарних досліджень.

Дискурс – це текст, створений за певних обставин, у певній ситуації з використанням певних стратегій і тактик, в залежності від поставленої мети, направлений на певну аудиторію, яка володіє необхідними фоновими знаннями і в результаті цих факторів текст набуває рис одного з мовленнєвих жанрів.

Політичний дискурс – це клас жанрів, обмежений соціальною сферою, а саме політикою. Урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, мови політиків – це ті жанри, які належать до сфери політики. Політичний дискурс – це дискурс політиків.

Громадське призначення політичного дискурсу полягає в тому, щоб переконати адресатів — у необхідності «політично правильних» дій та оцінок. Інакше кажучи, мета політичного дискурсу - не описати (тобто, не референція), а переконати, та пробудити адресатові наміри, дати основу для переконання і спонукати до дії.

Матеріальне підґрунтя політичного дискурсу становить боротьба за владу, що визначає його основні функції: 1) інтеграція й диференціація колективних агентів політики; 2) сприяння конфлікту й установленню консенсусу; 3) здійснення вербальних політичних актів й інформування про них; 4) створення «мовної реальності» поля політики та її інтерпретація за допомогою інших полів – економіки, культури, мистецтва; 5) маніпуляція свідомістю і контроль за діями політиків і електорату.

Емотивність являє собою мовне відображення емоцій, що властиве всім рівням мови. Емоції можуть по-різному відображатися мовними засобами. Вони можуть називатися, виражатися та описуватися. Структура емотивності та особливості її мовного відбиття зумовлені специфікою об'єкта відображення – емоціями. Складниками емотивності є емотивний тон, емотивна цінність, інтенсивність та тривалість.

Політичні промова – це виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) чи роз’яснює якусь суспільно-політичну ситуацію.

Навіювання – поняття переважно психологічне. Це нав'язування готової думки адресатові шляхом дії на підсвідомість. Завдання навіювання – створити у адресата відчуття добровільності сприйняття чужої думки, його актуальності, привабливості.

Аргументація – це система продуманих поетапних мовленнєвих дій, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому і направлена на досягнення в процесі спілкування кінцевої комунікативної мети – переконати аудиторію прийняти якусь думку.

Дебати – це чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання в своїй правоті третьої сторони, а не один одного. Тому вербальні і невербальні засоби, що використовуються учасниками дебатів, мають на меті отримання певного результату — сформувати у слухачів позитивне враження від власної позиції.

Стратегія самопрезентаціі характеризується виявленням позитивних особливостей.

Стратегія дискредитації застосовується оприлюднення негативних фактів, аргументів, які сигналізують про негативні оцінки адресата. Стратегія дискредитації реалізується в першу чергу через тактику критики до компрометації, яка викликає в аудиторії емоції роздратування, неповаги, обурення.



Цитата, як засіб оцінки, є поширеним прийомом у політиків. Посилаючись на думку авторитетних осіб, політичний діяч переслідує мету - підвищити довіру до інформації, що повідомляється та використати наведену цитату як відправну точку для подальшого ходу авторської думки
скачать файл



Смотрите также:
Доп. Тонкошкур О., студ гр. Пр-73, Приходько Н. А
30.27kb.
1. Современная зарубежная литература: Учебное пособие / Доп. Умо по спец пед образов в кач-ве учеб пособия для студ вузов. Рязань: ргпу, 2003
46.32kb.
Виховний захід Вчителі: Приходько З. М
97.88kb.
Учебное пособие / Отв ред. В. В. Маклаков. 2-e изд., испр и доп. М.: Норма: инфра-м, 2010. 672 с.: 60x90 1/16. (переплет)
98.59kb.
Культурология: Учебное пособие / Ю. Я. Малюга. 2-e изд., доп и испр. М.: Инфра-м, 2015. 333 с.: 60x90 1/16.
52kb.
Сведения о реализации образовательных программ
247.48kb.
Среднее профессиональное образование
3799.01kb.
Всеукраїнська студентська науково-практична конференція за підсумками роботи 2011/2012 навчального року
273.4kb.
Контактная информация
84.37kb.
С. М. Непомняща, студ гр. Оа 08-2, С. П. Римар, ст
83.76kb.
В философию : учеб пособие для высших учебных заведений / И. Т. Фролов. 4-е изд., перераб и доп. М. Культурная революция, 2008. 623 с
640.51kb.
Греции. Конец
26.32kb.