klevoz.ru страница 1страница 2страница 3
скачать файл
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра нормальної фізіології

ФІЗІОЛОГІЯ СИСТЕМИ КРОВІ


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для практичних занять

для студентів медичного спрямування


Львів - 2009
Рекомендовано до друку науково-методичною радою з медико-біологічних дисциплін протокол №4 від 23.12.2008 р.

Складено професором, доктором медичних наук Заячківською О.С., доцентом, кандидатом медичних наук Куцик Л.Б., доцентом, кандидатом медичних наук Федоренко Ю.В.

За редакцією заслуженого діяча науки України, член-кор. АМН України, професора, доктора медичних наук М.Р. Гжегоцького

Рецензенти:

Регеда М.С., професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри патологічної фізіології

Радченко О.М., професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри факультетської терапії


Передмова


Вперше у відповідності до нової програми навчальної дисципліни фізіології, розробленої на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та кредитно-модульної системи організації навчального процесу згідно Болонського процесу, підготовлено методичні вказівки до практичних занять з фізіології системи крові для студентів медичного спрямування. Мета їх створення - допомогти студентам оволодіти практичними навичками під час опановування головними питаннями з фізіології системи крові, що є фундаментом для формування понять основ життєдіяльності організму та його взаємодії з зовнішнім середовищем, розкрити механізми забезпечення гомеостазу внутрішнього середовища, дихальної, транспортної, захисної функцій, підтримання рідкого стану крові та пояснити антигенний поліморфізм еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.

Тема «Фізіологія системи крові» одна з центральних у додипломній підготовці майбутнього медика. Отримані знання необхідні для трактування дисгомеостазу, невідкладних станів, патогенезу гематологічних хвороб, гемоглобінопатій, коагулопатій, імунологічних та трансфузійних порушень тощо.

Методологія навчального процесу передбачає проведення практичних занять за навчально-дослідницьким видом, включаючи проведення експериментів з обов'язковим висновком про ступінь відповідності отриманих результатів до нормальних величин. Отримання практичних навичок, необхідних в клінічній практиці, закладає основи для формування клінічного мислення лікаря. Виконання студентами самостійної пошуково-аналітичної роботи з розділу «Фізіологія системи крові» є необхідним компонентом навчання майбутнього медика, що допоможе сформувати вміння та навички постійно підвищувати власну кваліфікацію, і є запорукою продуктивної майбутньої професійної діяльності.

До нових методичних вказівок долучено ситуаційні логічні задачі, приклади тестових питань у форматі ліцензійного іспиту «Крок-1» для самостійного контролю знань, список питань для самостійної позааудиторної роботи, тлумачний словник та рекомендовану літературу.

Заслужений діяч науки України, член-кореспондент АМН України професор,

доктор медичних наук М.Р. Гжегоцький



ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ N1

Тема: СИСТЕМА КРОВІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КРОВІ
Мета загальна: ознайомитись з поняттям про внутрішнє середовище, гомеостаз, систему крові, її основними функціями, фізико-хімічними властивостями крові та методами їх дослідження, основними фізіологічними константами крові та механізмами їх регулювання.
Конкретна мета

1. Ознайомитись з методикою взяття крові з пальця.

2. Визначити гематокритний показник.

3. Визначити в'язкість крові.

4. Відтворити гемоліз еритроцитів.

5. Відтворити осмотичну резистентність еритроцитів.

6. Переконатися в наявності буферних властивостей сироватки крові.
Вихідний рівень знань

1. Розуміти загально-біологічні закономірності життєдіяльності організму.

2. Знати будову органів кровотворення.

3. Знати морфологічні особливості органів кровотворення.

4. Знати стадії гемопоезу.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ
Внутрішнє середовище (складові частини, функції). Гомеостаз, основні принципи роботи функціональних систем для підтримки параметрів гомеостазу. Водні простори в організмі (позаклітинні, внутрішньоклітинні), їх величини, значення. Гістогематичні бар'єри (структура, функції, властивості).

Кров та її функції, складові частини крові, показник гематокриту. Об'єм крові (загальний, циркулюючий (ОЦК), депонований). В'язкість крові. Відносна густина крові (значення, величина).

Плазма, її склад, роль білків плазми. Осмотичний і онкотичний тиски. Функціональна система, що підтримує сталість осмотичного тиску. Поняття про фізіологічні ізотонічні розчини; гіпертонічні та гіпотонічні розчини. Кровозамінні рідини.

Кислотно-лужний гомеостаз, його значення для організму. Фізико-хімічні механізми, що підтримують кислотно-лужну рівновагу в організмі. Фізіологічні механізми гомеостатичних регуляторних функцій нирок, легенів, печінки, шлунково-кишкового тракту та кісткової тканини. Буферні системи внутрішнього середовища організму. Функціональна система, яка підтримує кислотно-лужний гомеостаз.

Особливості фізико-хімічних властивостей крові у дітей (ОЦК, відносної густини, в'язкості, осмотичного тиску, кислотно-лужної рівноваги). Особливості фізико-хімічних властивостей у осіб похилого віку.

ХІД ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Прилади та матеріали: стерильні скарифікатори, вата, йод, спирт, ефір, мікроцентрифуга Шкляра з набором мікропіпеток та мікропробірок, штатив з пробірками, проградуйовані піпетки на 2 мл, фізіологічний розчин, дистильована вода, 5% розчин глюкози, 1% розчин хлористого натрію, парафінове годинникове скло, скляні палички, щавелево-кислий амоній, 5% розчин лимокислого натрію, фільтрувальний папір, капіляр на 0,1 мл, 5-6 мл крові лабораторної тварини, 3 центрифужні пробірки, центрифуга, віскозиметр, гепарин, 4 склянки, 2 піпетки по 5 мл, 2 бюретки, сироватка крові, 0,1 Н розчин соляної кислоти, 0,01 Н розчин їдкого натрію, фенолфталеїн, метилоранж, набір тестових завдань та інформаційних таблиць.
РОБОТА 1 Ознайомитися з методикою взяття крові з пальця
Дослідження крові - є одним з найважливіших методів діагностики норми й патології. Компоненти крові надзвичайно чутливі до різних видів фізіологічних та патологічних впливів.

У лабораторній практиці досліджують частіше капілярну кров, яку отримують шляхом проколу м'яких тканин ІІІ фаланги IV пальця лівої руки або мочки вуха. Прокол роблять стерильними скарифікаторами одноразового використання. З метою дезінфекції на місці проколу шкіри протирають тампоном, змоченим спочатку 96% етиловим спиртом, а потім ефіром. Енергійним коротким рухом роблять укол на всю глибину голки. Кров з ранки повинна витікати вільно, так як при сильному натисканні домішується тканинна рідина, яка може змінити результати аналізу. Першу краплю крові, що виступить, витирають сухою ватою, бо вона містить значну кількість лімфи. Наступні краплі крові беруть на дослідження. По закінченні прикладається до пальця ватний тампон, змочений антисептиком.


РОБОТА 2 Демонстрація цільної та відцентрифугованої крові
Мета роботи: ознайомлення з цільною та відцентрифугованою (розділеною на складові частини (плазма, форменні елементи) кров'ю.

Хід роботи: набрати цільну кров у пробірку (для контролю) і у центрифужну пробірку. Останню поставити в центрифугу і центрифугувати протягом 3-5 хв. Порівняти отриманий результат з контролем (цільна кров).

Оформити протокол.

У висновку зазначити, чим відрізняється цільна та відцентрифугована кров.
РОБОТА З Визначити гематокритний показник
Мета роботи: навчитися встановлювати об'ємні співвідношення між плазмою та форменими елементами крові.

Хід роботи: гематокрит ний показник визначають за допомогою центрифуги Шкляра. Вимірювання проводять в гематокритній трубці, що являє собою скляну піпетку, розділену на 100 рівних частин. Перед забором крові з пальця, гематокритну трубку промивають розчином щавелокислого натрію, а потім заповнюють кров'ю, фіксують у гніздах спеціальної насадки. Насадка накладається на вісь мікроцентрифуги і проводиться центрифугування протягом 10 хв. Під час цього процесу формені елементи крові відштовхуються до обох країв піпетки. Відраховуючи поділки з відцентрифугованими осадами (висоту обох стовпів формених елементів), обчислюють процентний вміст формених елементів у плазмі досліджуваної крові.

Гематокритний показник - об'ємне співвідношення між об'ємом плазми та об'ємом формених елементів крові. Розрізняють артеріальний, венозний та капілярний гематокритні показники, оскільки об'єм еритроцитів у різних відділах кровоносного русла є різним.

У нормі загальний об'єм еритроцитів складає у чоловіків - 40-48%, у жінок 36-42%, у дітей до п'яти років - 35-40%. Згідно з системою СІ величина гематокритного показника виражається в літрах на літр, наприклад, 40-48 об'ємних одиниць дорівнює 0,40-0,48 л/л. Нормальні величини гематокриту і, відповідно, об'єму клітинних елементів, називають нормоцитемією. Збільшення об'єму, який займають клітини крові, називають поліцитемією, а зменшення - олігоцитемією.

Збільшення гематокритного числа спостерігається під час довготривалого перебування в горах, опіках, дегідратації, вадах серця, що супроводжуються ціанозом; зменшення - за анемій різного виду.

Оформити протокол, записати отримані дані.

У висновках занотувати отриманий результат та відповідність до фізіологічної норми, зазначити, які зміни в системі крові свідчить про збільшення або зменшення гематокритного показника.
РОБОТА 4 Визначення в'язкості крові при допомозі віскозиметра
Мета роботи: навчитись визначати в'язкість крові при допомозі методу порівняння швидкості переміщення крові та дистильованої води по капілярних трубках.

Хід роботи: віскозиметр складається з двох скляних капілярів, що мають поділки від 0 до 10. Капіляри з'єднані через скляний трійник з гумовою трубкою. Правий капіляр має кран. До поділки «0» необхідно набрати в правий капіляр води, закрити кран, а в лівий насмоктати кров. Потім відкрити кран, обережно втягуючи повітря через трійник, привести в рух обидві рідини. Довести рівень крові до поділки «1», закрити кран і відмітити, до якої поділки буде підніматися стовпчик води. Величина цього стовпчика буде характеризувати в'язкість крові.

У нормі у дорослої людини в'язкість крові дорівнює 4,0-5,0, а в новонародженого - 10,0-14,0 відносних одиниць.

Оформити протокол.

У висновках подати дані в'язкості досліджуваної крові.
РОБОТА 5 Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
Мета роботи: навчитися встановлювати осмотичну резистентність еритроцитів відносно стійкості до гіпотонічних розчинів натрію хлориду.

Хід роботи: для встановлення осмотичної стійкості еритроцитів необхідно в штатив встановити 6 чистих сухих пробірок. У піпетку набирають 1% розчин хлористого натрію і в кожну пробірку додають кілька крапель в порядку, що зменшується. Потім в кожну пробірку доливають краплями дистильовану воду, як наведено в таблиці (табл. 1).

Після цього розчини обережно змішують. В кожну пробірку додають по краплі крові. Для визначення результату проводити спостереження протягом години.

Якщо гемоліз не відбувся - еритроцити випадають в осад. Якщо пройшов частковий гемоліз, розчин стає червонуватого кольору. При повному гемолізі рідина в пробірці стає прозорою, однорідного рубінового кольору.
Таблиця 1

Номер пробірки

1

2

3

4

5

6

Число крапель 1% розчину NaCl

22

20

18

16

14

12

Число крапель дистильованої води

18

20

22

24

26

28

Концентрація

0,55

0,5

0,45

0,4

0,33

0,3

Зазначити, при якій концентрації розчину починається гемоліз (мінімальна резистентність) та при якій концентрації відбувається повний гемоліз (максимальна резистентність).

Замалювати таблицю; оформити протокол.

У висновках занотувати чи відповідають нормі межі змін осмотичного тиску, за яких зберігається цілісність оболонки еритроцитів, про що свідчить підвищення (зниження) меж резистентності.



Осмотична резистентність характеризується здатністю еритроцитів протистояти руйнівній дії низького осмотичного тиску зовнішнього середовища, а також механічних, температурних та інших чинників. Унаслідок таких впливів може виникнути гемоліз - руйнування еритроцитів. Для практичної медицини важливо визначати осмотичну резистентність, що характеризує фізико-хімічні властивості еритроцитів, адже еластичність, щільність оболонки є різною у старих і молодих клітин. Розрізняють мінімальну (концентрація розчину хлористого натрію така, при якій починається гемоліз еритроцитів) та максимальну (концентрація розчину хлористого натрію, при якій відбувається повний гемоліз еритроцитів – «лакова кров» рубінового кольору) осмотичні резистентності. В нормі мінімальна резистентність еритроцитів проявляється при концентрації розчину від 0,44 до 0,48%, максимальна - при концентрації розчину від 0,31 до 0,34%.

Зниження резистентності еритроцитів відбувається за умов гемолітичних анемій, вродженої мікросфероцитарної гемолітичної хвороби новонароджених та гострих гемолітичних анеміях.


РОБОТА 6 Оцінка буферних властивостей сироватки крові за методом Фрідентеля
Мета роботи: переконатися в наявності буферних властивостей сироватки крові шляхом титрування рівних об'ємів дистильованої води і сироватки крові кислотою та лугом до зсуву реакцій в кислу або лужну сторону.

Хід роботи: в одну склянку наливають 5,0 мл дистильованої води, в другу 5,0 мл розведеної в 10 разів сироватки. Далі в склянки додають по 1 краплі 0,1 Н метилоранжу і титрують 0,1 Н розчином соляної кислоти (рахуючи краплі та постійно перемішуючи розчин) до появи стійкого червоного забарвлення.

Записати, скільки крапель кислоти необхідно, щоб пройшов зсув реакції води і сироватки крові.

Нову порцію дистильованої води і сироватки наливають в дві склянки і додають по 1 краплі фенолфталеїну. Продовжуючи рахувати краплі, титрують обидва розчини 0,01 Н розчином їдкого натрію до появи слабкого фіолетового забарвлення.

Порівняти кількість лугу, необхідного для зміни реакції води і сироватки в лужну сторону.

Оформити протокол.

У висновках охарактеризувати буферні властивості крові.



ЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

"ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ КРОВІ. ФУНКЦІЇ КРОВІ, ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ"


  1. Назвіть основну властивість внутрішнього середовища організму людини.

  2. Яку роль відіграє внутрішнє середовище організму людини?

  3. У чому полягає основний принцип підтримки гомеостазу?

  4. При дотримуванні яких умов кров виконує основну частину своїх функцій?

  5. Про що свідчать зміни гематокритного показника?

  6. Чому фізіологічний розчин готується з хлориду натрію, а не з другої солі?

  7. У якому розчині осмотичний тиск вищий: у 0,85% розчині хлористого натрію чи у 8% розчині білка, чому?

  8. У якому розчині осмотичний тиск буде більшим: у 0,9% хлористого натрію чи у 5,5% глюкози?

  9. Які складові частини плазми крові відіграють значення у створенні її осмотичного тиску і чому?

  10. Чи може фізіологічний розчин замінити плазму крові; чому?

  11. Як буде підтримуватися постійність осмотичного тиску за умов надмірного вживання людиною рідин?

  12. Який механізм виникнення "голодних" набряків?

  13. Що стане з еритроцитами в розчинах: хлориду натрію - 0,5%; 3,0%, 0,9%; глюкози - 5,5%?

  14. Якими властивостями повинні володіти речовини, що викликають гемоліз еритроцитів?

  15. У чому основна відмінність між фізико-хімічними та фізіологічними механізмами регуляції рН?

  16. Яка з буферних систем є головною для ВКР і ПКР для забезпечення сталості рН крові; чому?

  17. Як змінюється рН крові при роботі м'язів?

  18. Чим відрізняється компенсований ацидоз (алкалоз) від некомпенсованого?

  19. Показник активної реакції крові (рН) в артеріальній крові складає 7,4, у венозній - 7,35, у середині клітин - 7,0-7,2. Чому спостерігається така різниця?

  20. Яке значення гематокритного показника відповідає нормі: 20%, 45%, 70%?



ТЕМИ ДЛЯ позааудиторної пошуково-аналітичної роботи ТА

РЕФЕРАТИВНИХ ДОПОВІДЕЙ

  1. Історичні віхи у дослідженнях системи крові.

  2. Кров як внутрішнє середовище організму. Найпоширеніші фізіологічні показники, які використовують для характеристики внутрішнього середовища людини.

  3. Гомеостаз, механізми його підтримки.

  4. Роль осмотичного тиску і онкотичного тиску в організмі.

  5. Ізотонічні розчини, види та фізіологічні основи для їх клінічного застосування.

  6. Гемоліз, види, механізми розвитку. Методи оцінки гемолітичних станів.

  7. Значення кислотно-лужної рівноваги в організмі та фізіологічні основи методів оцінки її порушень.

  8. Фізіологічні механізми регуляції кислотно-лужної рівноваги в організмі.

  9. Основні особливості гомеостазу під час вагітності.

  10. Особливості фізико-хімічних властивостей крові дітей раннього віку, старечого віку.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Ганонг В. Ф. Фізіологія людини: Підручник для студ. ВМНЗ 3-4 р.а.-Львів, 2002 - 890 с.

  2. Гжегоцький М.Р., Заячківська О.С. Система крові. Фізіологічні та клінічні основи : Навч. Пос. Для студ. ВМЗО 3-4р.а.-Львів: Світ, 2001.-176 с.

  3. Нормальна фізіологія: Підр. для мед. вузів./ За ред. В.І. Філімонова.-К.: Здоров’я, 1994.-608 с.

  4. Посібник з нормальної фізіології : Навч. пос. для мед. вузів/За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка.-К.: Здоров’я, 1995.- 368с.

  5. Фізіологічні терміни. Тлумачний словник: Як словник для студ. ВМНЗ 4р.а./Вадзюк С.Н. та ін.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2006.-196 с.

  6. Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии: Пособ. для студ. мед. и биолог. спец. вузов/ Под ред. Н.А. Агаджаняна.- М.: Высшая шк., 1986.-351с.

  7. Основы физиологии человека: Учебник в 2-х т. /Под ред. Ткаченко Б.И.-Санкт-Петербург, 1994.

  8. Покровский В.М., Коротько Г.Ф. Физиология человека.- М.: Медицина, 1998. Т І - С. 363-367, 371-400.

  9. Физиология человека ( под ред. Шмидта Р., Тевса Г.) пер. с англ. В 4-х томах - М. Мир, 1985.

  10. Ganong WF. Review of Medical Physiology, Twenty-Second Edition The McGraw-Hill Companies, Inc..-2005. -890 p.

  11. Guyton AC. Hall JE. Textbook of Medical Physiology (11th Edition). - W.B. Saunders Company. – 2005. – 1116 p.

  12. Human physiology: the mechanisms of body function/A. Vander, J. Sherman, D. Luciano. – 7the ed. - McGraw-Hill. - 1998. - 780 p.

  13. Marieb EN., Kollett LS. Human Anatomy & Physiology Laboratory Manual. - Benjamin-Cummings Pub Co. - 2004.-240 p.

  14. Silverthorn DU. Human Physiology: An Integrated Approach. - Benjamin-Cummings Pub Co.-2006.- 859 p.



ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ РІВНЯ ЗНАНЬ
1. Гематокрит крові 30% свідчить про:

  1. Кількість гемоглобіну в плазмі крові

  2. Об’єм форменних елементів крові у загальному об’ємі крові

  3. Вміст гемоглобіну в еритроцитах

  4. Вміст еритроцитів у всіх форменних елементах крові

  5. Об’єм плазми в загальному об’ємі крові

2. Який з перелічених буферів є найважливішим для інтерстиційної рідини?

  1. Гідроген карбонатний

  2. Сполуки, що містять гістидин

  3. Інші білки

  4. Фосфатний

  5. Гемоглобін

3.У хворого має місце дисгідрія. Зменшення якого параметру гомеостазу є найбільш ймовірною причиною розвитку набряку?

  1. Загальний вміст білку крові

  2. Осмотичного тиску плазми крові

  3. Гематокриту

  4. В’язкості

  5. рН

4. У хворого має місце позаклітинний набряк тканин (збільшені розміри м’яких тканин кінцівок, печінки тощо) Зменшення якого параметру гомеостазу є найбільш ймовірною причиною розвитку набряку?

  1. Гематокриту

  2. Загальний вміст води

  3. рН

  4. Осмотичного тиску плазми крові

  5. В’язкості

5. З метою детоксикації рекомендовано ввести розчин глюкози. Яка його концентрація:

  1. 5 %

  2. 2 %

  3. 10 %

  4. 1 %

  5. 0,9 %

6. Основними функціями білків плазми крові є всі наступні, крім:

  1. Участь у згортанні крові

  2. Транспорт антитіл

  3. Транспорт кисню

  4. Транспорт гормонів

  5. Транспорт хіломікронів

7. Після забору крові у пробірці утворилась «лакова» кров. Можливою причиною цього є:

  1. Активування плазмогенезу

  2. Гемоліз

  3. Збільшення вмісту гемоглобіну

  4. Активування коагуляції

  5. Активування фібринолізу

8. В експерименті на кролі виявлено ацидоз. Яке явище посилює порушення кислотно-лужної рівноваги?

  1. Гіперкапнія

  2. Гіперосмія

  3. Гіпоосмія

  4. Гіпоксемія

  5. Гіповолемія

9. У нормі в крові людини вміст неорганічних речовин відповідає:

  1. 1% розчину натрію хлориду

  2. 1% розчину калію хлориду

  3. Гіпертонічному розчину

  4. Гіпотонічному розчину

  5. Ізотонічному розчину

10. Який з наведених білків плазми не синтезується у печінці?

  1. Ангіотензин ІІ-перетворювальний ензим

  2. α2-Макроглобулін

  3. ІФР-1

  4. Ангіотензин

  5. Фібриноген



ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2

ТЕМА: ДОСЛІДЖЕННЯ КІЛЬКОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ, ГЕМОГЛОБІНУ, ШОЕ, КОЛЬОРОВОГО ПОКАЗНИКА КРОВІ. АНТИГЕННІ ВЛАСТИВОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ, ГРУПИ КРОВІ
Мета загальна: ознайомитись з фізіологією еритроцитів, методами їх дослідження, критеріями насичення еритроцитів гемоглобіном, фізіологічними видами і сполуками гемоглобіну, поняттям про еритрон, як фізіологічну систему та механізмами регуляції еритроцитів у крові, методами визначення груп крові АВ0, CDE .
Конкретна мета

  1. Опанувати методами підрахунку кількості еритроцитів у периферійній крові.

  2. Оволодіти методами кількісного визначення гемоглобіну крові.

  3. Вивчити метод обчислення кольорового показника крові.

  4. Визначити швидкість осідання еритроцитів за Т. П. Панченко.

  5. Засвоїти принцип визначення групи крові за системою АВ0 за допомогою стандартних сироваток та групи крові за системою СDЕ (резус - належності).

  6. Ознайомитись з основними правилами переливання крові.

  7. Ознайомити з сучасними засадами трансфузіології, фізіологічним обґрунтуванням застосування препаратів крові і кровозамінників.


Вихідний рівень знань

  1. Знати функції крові.

  2. Вміти інтерпретувати фізіологічну роль еритроцитів, гемоглобіну в підтриманні гомеостазу.

  3. Знати функції та структуру гемоглобіну.

  4. Володіти навичками роботи з мікроскопом.

  5. Вміти інтерпретувати поняття імунологічна реакція, антиген, антитіло.

  6. Знати і розуміти суть реакції аглюцинації.



ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ
Еритроцити, їх будова, кількість, функції, значення для життєдіяльності організму. Вплив різних фізіологічних умов на кількість еритроцитів у крові.

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), фактори, які впливають на неї.

Гемоглобін, його будова, властивості, кількість, види (фізіологічні НbА, НbF, патологічні) та сполуки. гемоглобіну, функції, властивості, структура. Види гемоглобіну. Особливості дихальної функції гемоглобіну (киснева ємність, алостеричний ефект, крива дисоціації оксигемоглобіну).

Критерії насичення еритроцитів гемоглобіном: середня концентрація, кольоровий показник (його величина, значення для клінічної практики).

Поняття про еритрон як фізіологічну систему, регуляція кількості еритроцитів у крові. Вікові особливості еритропоезу. Динаміка кількості еритроцитів, ШОЕ, гемоглобін у дітей в різні вікові періоди. Властивості гемоглобіну новонароджених.

Антигенні властивості еритроцитів, імунологічні реакції, які протікають при взаємодії антигену з антитілом (гемаглютиногени - гемаглютиніни). Поняття про ізогемаглютинацію. Групи крові системи АB0 та їхня характеристика. Система крові СDЕ (резус-приналежність), її характеристика, особливості, значення для клінічної медицини. Поняття про резус-конфлікт під час вагітності та під час переливання крові. Поняття про інші антигенні системи еритроцитів (Келл-Челано, Даффі, Левіс, Лютеран та інші).

Основні правила переливання крові. Умови сумісності крові донора і реципієнта. Послідовність і значення проб, які необхідно враховувати при переливанні крові. Поняття про препарати крові.


ХІД ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Прилади та матеріали: мікроскоп, камера Н.К.Горяєва, змішувач для еритроцитів, 3% розчин N301, бюкси для розбавлення, гемометр Салі, 0,1 Н розчин НСІ, дистильована вода, прилад Панченко, градуйовані капілярні трубки, 5% розчин лимонокислого натрію, фарфорові чашечки, стандартні сироватки: 0(І); А(П); В(Ш); АВ(ІV) двох серій, стандартні сироватки для визначення резус-фактора, пластинки для визначення груп крові, фізіологічний розчин, предметні скла і скляні палички, стерильні скарифікатори, ефір, вата, набір тестових завдань та таблиць.

РОБОТА 1. Підрахунок кількості еритроцитів
Мета роботи: опанувати метод підрахунку кількості еритроцитів у крові людини, використовуючи камеру Горяєва.
1.1. Ознайомлення з камерою Горяєва
Форменні елементи крові підраховують у спеціальній сітці камери Горяєва. Камера складається з товстого прямокутного скла з градуйованими двома сітками, котрі розмежовані між собою глибокою поперечною канавкою. Збоку від сіток знаходяться прямокутні пластинки, до яких притирається шліфоване шкло. При ознайомленні з камерою Горяєва її необхідно помістити під мікроскоп і розглянути спочатку під малим, а потім під великим збільшенням. Під мікроскопом видно, що сітка складається з 225 великих квадратів. Сторона маленького квадрата 1/20 мм, а площа 1/400 мм2. Середня площадка з двома сітками знаходиться у заглибленні, що робить її більш низькою на 0,1 мм. Звідси випливає, що об'єм маленького квадратика дорівнює:
1/400 · 1/10=1/4000 мм3/мкл
Це важливо враховувати для підрахунку числа еритроцитів.
1.2. Підрахунок кількості еритроцитів за допомогою змішувача
Принцип методу полягає у тому, що у строго визначеному об'ємі камери під мікроскопом підраховують кількість еритроцитів у попередньо розведеній крові. Для розведення крові використовують спеціальні змішувачі-меланжери.

Хід роботи: для полегшення підрахунку еритроцитів в змішувачі кров розводять у 100 або 200 разів 3% розчином хлористого натрію. Змішувач - це скляна мікропіпетка з ампулоподібним розширенням, у якому знаходиться червона намистинка.
Таблиця 2


Номер великого

квадрату


Номер маленького квадрату

Всього



1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12



1








































2








































3








































4

















































































У капілярній частині змішувача є поділки до ампули: "0,5" та "1,0"; за ампулоподібним розширенням - 101. Практично це означає, що ємність ампули в 100 разів більша за ємність капіляра. Якщо кров набрати до поділки "0,5", а розчину NаСl до "101", то кров буде розведена у 200 разів. При наборі крові до поділки "1,0" - у 100 разів.

Після ретельного перемішування, видувають 2-3 краплі крові, потім підводять кінчик змішувача до притертого з камерою покривного скла, заповнюють камеру розчином крові. Заповнена камера встановлюється на предметний столик мікроскопа. Використовують окуляр "7", об'єктив "40". Еритроцити підраховуються в п'яти великих квадратах сітки, взятих зверху вниз (строго по діагоналі). У кожному великому квадраті підрахунок починають з маленького квадрата, що знаходиться у лівому верхньому кутку, при чому рахують еритроцити, розміщені у середині квадрата, на верхній та лівій границях. Еритроцити, розміщені по правій та нижній лініях, не враховуються. Дані кожного квадрата записують у таблицю.

Кількість еритроцитів в 1 мкл крові розраховують за формулою:


X = a b/с
де X - кількість еритроцитів в 1 мкл крові; а - число еритроцитів, порахованих в конкретній кількості малих квадратів, b - ступінь розведення крові, с - кількість малих квадратів, в яких рахувалися еритроцити,1/400 - об'єм малого квадрата. Помноживши його на 4000, приводимо до об'єму 1 мм3 (1 мкл) крові.

Приклад: у 5 великих квадратах (80 малих) обраховано 448 еритроцитів в 1 мкл, отже:


X=448 4000 200/ 80 = 4480000
При підрахунку в 5 великих (80 малих) квадратах і при розведенні крові в 200 разів кількість еритроцитів в 1 мкл крові по даній формулі стає однаковою до числа перерахованих еритроцитів, помножених на 10 000. Тому при збереженні вказаних умов розведення та підрахунку, можна практично не використовувати кожний раз наведену вище формулу, а просто до підрахованої кількості - кількості еритроцитів дописати чотири нулі.

Оформити протокол.

У висновках вказати, чи є нормальною кількість еритроцитів у досліджуваній крові.
1.3. Обрахунок кількості еритроцитів з використанням мірної піпетки за методом Н.М.Ніколаєва
Мета роботи: оволодіти одним з найбільш поширених в клінічній практиці методом підрахунку кількості еритроцитів.

Хід роботи: в суху пробірку піпеткою точно відмірюють 4 мл рідини NаСl та обережно видувають в неї 0,02 мл крові. Кров забирають піпеткою від гемометру Салі до мітки 0,02 мл (20 мкл). Піпетку ретельно промивають розчином. Скляною паличкою кров перемішують на протязі 30-60 с, а потім однорідну краплю розчину крові при допомозі скляної палички поміщають під притерте до камери покривне скло. Підрахунок кількості еритроцитів відбувається, як вказано в роботі 1.2, враховуючи, що кров розведена в 200 разів.

Оформити протокол.

У висновках вказати, чи є нормальною кількість еритроцитів у досліджуваній крові.
РОБОТА З. Встановити рівень гемоглобіну в крові

Рівень гемоглобіну в 100 г крові називається абсолютним вмістом гемоглобіну. У клініці звичайно визначають відносний вміст гемоглобіну в крові, що становить відсоток гемоглобіну даної крові по відношенню до вищої межі норми - 16,77%.


3.1. Визначення рівня гемоглобіну колориметричним методом за Салі.

Мета роботи: оволодіти одним з найбільш доступних і простих методів кількісного визначення гемоглобіну за методом Салі.

Хід роботи: гемометр Салі являє собою штатив з трьома пробірками. Задня стінка вкрита матовим склом. Дві бокові пробірки заповнені стандартним розчином солянокислого гематину і запаяні. Центральна пробірка проградуйована і використовується для визначення гемоглобіну у крові.

У градуйовану пробірку гемометра наливають 0,1 Н розчин соляної кислоти до нижньої кругової мітки (0,2 мл). Потім мікропіпетку до мітки 0,02 мл наповнюють кров'ю з пальця. Кінчик мікропіпетки витирають ватним тампоном й опускають на дно градуйованої пробірки з розчином соляної кислоти. Далі обережно видувають кров з піпетки і декілька разів промивають цим розчином піпетку. Перемішують скляною паличкою розчин і залишають його стояти на протязі 5-7 хвилин. Такий час необхідний для повного перетворення гемоглобіну під дією соляної кислоти в солянокислий гематин (хлоргемін). Далі до розчину додають по краплям дистильовану воду до того часу, доки колір отриманого розчину не стане цілком однаковий з кольором стандарту (привносячи воду, розчин необхідно перемішувати скляною паличкою).

Цифра на рівні нижнього меніска одержаного розчину вказує на вміст гемоглобіну в досліджуваній крові в грамах-процентах, тобто абсолютний вміст гемоглобіну в крові. Окрім того, можна вирахувати відносний вміст гемоглобіну в досліджуваній крові.

Наприклад, нехай у крові -14 г/% гемоглобіну. Складемо пропорцію:


16,7 г% - 100%

14,0 г% - Х
X =100 14% / 16,7 г%,

що складає відносний вміст гемоглобіну в г/л.

Обчислити відносний вміст гемоглобіну в крові за власними даними. Записати отримані дані в відносних та абсолютних одиницях, порівняти з нормою.

У висновках вказати, чи відповідає нормі кількість гемоглобіну в досліджуваній крові.


РОБОТА 4 Обчислення кольорового показника крові (КП)
Мета роботи: КП характеризує відносний вміст гемоглобіну в еритроциті в порівнянні до норми. За норму еритроцитів приймається кількість, яка дорівнює 5 000 000 в 1 мкл (5,0 х 1012 в 1 л), гемоглобіну 167 г/л (в мкл крові є 0,000167 г або 167 мкг).

Величина КП залежить від об'єму еритроцитів та ступеню насиченості їх гемоглобіном. В нормі КП становить 0,86-1,1. Його збільшення або зменшення свідчить про порушення насичення еритроцитів гемоглобіном. У залежності від величини КП запропоновано клінічну класифікацію анемій. Розрізняють гіпохромні анемії (КП - нижчий 0,8), нормохромні анемії (КП - 0,8-1,1) та гіперхромні (КП - вищий 1,1).

Відносний вміст гемоглобіну в еритроциті обраховується діленням концентрації гемоглобіну на кількість еритроцитів в 1 мкл крові, тобто
167 : 5000000 = 0,000033 мкг або 33 пг (пікограм)
Величина - 33 пкг гемоглобіну в одному еритроциті прийнята за норму.

Якщо кількість гемоглобіну визначена в одиницях, то КП вираховується за формулою:


КП = Кількість Нb / подвоєні перші дві цифри числа еритроцитів
Наприклад, вміст Нb становить 90 одиниць, кількість еритроцитів 4 500 000, тоді
КП = 90 /2 · 45 = 1
Якщо кількість гемоглобіну визначена в грам відсотках, то КП розраховують за формулою:
КП = кількість Нb (г%) х 3 / перші дві цифри числа еритроцитів
Наприклад, якщо кількість Нb становить 14 г%, еритроцитів 2 000 000, то
КП = 14 · 3 / 2·20 ~ 1



Оформити протокол.

У висновках вказати ступінь насичення еритроцитів гемоглобіном.


РОБОТА 5. Встановити швидкість осідання еритроцитів за методом Панченко
Мета роботи: оволодіти методом визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та оцінити клінічне значення цього показника.

Хід роботи: в капілярах приладу Панченко формені елементи крові (попередньо стабілізовані лимоннокислим натрієм), знаходяться під впливом двох протилежно направлених сил - сили тяжіння та сили електростатичного відштовхування.

Попередньо промивши капілярну трубку розчином лимоннокислого натрію, набирають його до поділки "Р" та видувають на дно фарфорової чаші. Потім двічі заповняють кров'ю з пальця капіляр до поділки "К" та обережно видувають на дно чаші з розчином лимоннокислого натрію та ретельно перемішують. Далі суміш засмоктують до поділки "К" на капілярі та вертикально встановлюють у штатив між двома резиновими прокладками, Через одну годину визначають ШОЕ за стовпчиком плазми над осілими еритроцитами. Число міліметрів плазми буде вказувати на величину ШОЕ.

Слід ураховувати, що ШОЕ не можна визначати за 30 хв і множити на два, оскільки процес осідання еритроцитів протікає в часі нерівномірно. Під час визначення ШОЕ необхідно підтримувати температуру в приміщенні ~ 18-22°С (при більш низькій температурі ШОЕ зменшується, а при більш високій - збільшується).

Записати отримані результати, оформити протокол.

У висновках відповісти, чи відповідає нормі ШОЕ в досліджуваній крові, про які зміни складу плазми крові свідчить її підвищення.

РОБОТА 6. Визначення групи крові за системою АВ0
Мета роботи: засвоїти метод визначення групи крові, використовуючи стандартні сироватки, у яких знаходяться аглютиніни.

Хід роботи: в основі визначення групової АВ0 - приналежності крові лежить реакція аглютинації. Групова належність визначається за допомогою стандартних сироваток груп 0(I), А(II), В(Ш), АВ(ІV). Стандартними називаються сироватки точно відомої групи крові, що мають високий титр.

Визначення груп крові системи АВО необхідно проводити при температурі не нижче 5°С, не вище 25°С, при достатньому освітленні на фарфоровій або любій іншій білій пластинці. Тарілку або білу пластинку ділять на квадрати. Зверху кожного квадрата надписують групу крові: 0(I), А(II), В(Ш), АВ(ІV). Зліва пишуть прізвище обстежуваного. У квадрати, відповідно надпису, наносять по великій краплі стандартної сироватки двох серій кожної групи в два ряди. Поряд з кожною краплею сироватки скляною паличкою або кутом предметного скла наносять приблизно в 10 разів меншу краплю крові, взяту з пальця досліджуваної особи. Нанесені краплі змішують скляною паличкою або кутом предметного скла. З моменту початку змішування крапель зазначають час. Спостереження за реакцією аглюцинації ведуть протягом 5 хв. Пластинку періодично похитують. На 4-й хв до кожної краплі крові, в якій наступила аглюцинація, додають краплю фізіологічного розчину. Через 5 хв, відзначають результати реакції. При наявності аглюцинації в краплі спостерігається зернистість. У випадку відсутності аглюцинації видно рівномірно забарвлену гомогенну рідину (див. Табл. 3). У разі:



  1. Якщо ні в одній краплі не пройшло аглютинації, це означає, що досліджувана кров не вміщує групових аглютиногенів, отже належить до групи 0(І).

  2. Якщо сироватки групи 0(І) і В(ІІ) викликали аглютинацію еритроцитів, а сироватка групи А(ІІ) дала від'ємний результат, це означає, що досліджувана кров вміщує аглютиноген А і належить до групи А(ІІ).

  3. Якщо сироватка групи 0(І) і А(ІІ) викликала аглютинацію еритроцитів, сироватка групи В(ІІІ) дала від'ємний результат, це означає, що досліджувана кров вміщує аглютиноген В і належить до групи В(ІІІ).

  4. Якщо всі три сироватки дали аглютинацію, то можливо, що досліджувана кров належить до групи АВ(ІV). Однак, для виключення неспецифічної аглютинації необхідно повторити дослідження з сироваткою групи АВ(IV). Відсутність аглютинації в цій краплі за факту її в краплях, що вміщують сироватку груп О(І), А(ІІ), В(ІІІ), підтверджує групу АВ(ІV) досліджуваної крові. Результати приймаються за правдиві, якщо вони співпадають в обох серіях стандартних сироваток.

Таблиця 3


Схема трактування результатів визначення групової належності крові


Стандартні сироватки (аглютиніни)

Групи крові досліджуваного

0(I)

А(ІІ)

В(ІII)

О(І)

А(ІІ)


В(ІІІ)

АВ(ІV)


-

+

+



+

-

-

+



+

-

+

-



+

Примітка: значення "+" наявність аглютинації,

значення "-" відсутність аглютинації.

Окрім специфічних сироваток, групу крові можна визначити за допомогою специфічних лектинів. Лектини представляють собою білки рослинного або тваринного походження, які здатні аглютинувати еритроцити та інші клітини. Препарати деяких лектинів можна використовувати для визначення груп крові замість специфічних сироваток.

Найбільш специфічні і найчастіше використовуються наступні лектини: анти-0 з насіння ракитника сидячолистного (Сutissus sessilibolius), бобівника Ватетера (Laburnum wateterius), з плодів бузини трав'янистої (Sambucus ebulus) і листків чорноплодної бузини (Sambucus nigra).

Лектини анти-А одержують з лімскої квасолі (Phoseolus limensis) та залоз виноградного або городового слимака (Меlіх роmarta).

Лектини анти-В одержують з ікри деяких видів риб. Використовуючи замість діагностичних сироваток відповідний набір лектинів анти-О, анти-А і анти-В, можна визначити групу крові при допомозі звичайних методів гемаглютинації.


ПОМИЛКИ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ГРУП КРОВІ
Відсутність аглютинації може спостерігатися внаслідок:

  1. Неправильного кількісного співвідношення між досліджуваною кров'ю і стандартною сироваткою.

  2. Слабого титру стандартних сироваток.

  3. Гемолізу еритроцитів досліджуваного.

  4. Визначення при високій температурі навколишнього повітря (вище 25°С і протягом менше, ніж 5 хв).

Поряд з відсутністю аглютинації в деяких випадках можна помічати помилкову аглютинацію. Припустима при підсиханні крапель крайова аглютинація, якщо визначення груп крові триває більше необхідного часу. Холодова аглютинація наступає, коли визначення групової приналежності проводиться при температурі, нижчій 15°С. При додаванні підігрітого до кімнатної температури фізіологічного розчину холодова аглютинація - скупчення еритроцитів навколо бактерій, може спостерігатись за умов роботи з недоброякісною стандартною сироваткою.

Оформити протокол, замалювати таблицю 3.

У висновках вказати, до якої групи за системою АВО належить досліджувана кров.
РОБОТА 7. Використання цоліклонів анти-А і анти-В (діагностичних рідких препаратів) для визначення груп крові людини АВ0 (антитіла моноклональні анти-А і анти-В)

Мета роботи: визначити групу крові за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В.

Цоліклони анти-А і анти-В використовуються для визначення груп крові АВ0 людини замість стандартних ізогемаглютинових сироваток. Визначення груп крові системи АВ0 вимагає виявлення антигенів А і В в еритроцитах стандартними антитілами і виявлення аглютинінів у сироватці або в плазмі досліджуваної крові стандартними еритроцитами. Антигени А і В визначають за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В.

Характеристика і основні властивості цоліклонів анти-А і анти-В

Моноклональні анти-А і анти-В антитіла продукуються двома різними гібридомами. Цоліклони анти-А і анти-В являють собою порошок, що містить специфічні імуноглобуліни, тобто антитіла, аглютиніни, які діють проти групових антигенів А і В. Ці антитіла утворюються одноклональними В-лімфоцитами у мишей при введені в їх організм антигену (А або В) у вигляді злоякісних специфічних клітин.

Цоліклони не містять антитіл другої специфічності і тому не викликають неспецифічної поліаглютинації еритроцитів. Це означає, що вони дають реакцію лише на один антиген, тобто не зумовлюють неспецифічної поліаглютинації еритроцитів. Такі їхні властивості забезпечують перевагу перед стандартними сироватками, які важко очистити від інших антитіл і тому можливі неспецифічні реакції з антигенами досліджуваної крові. Цоліклони не є продуктами клітин людини і тому відсутня контамінація препаратів вірусами гепатиту і СНІДу.

Визначення групи крові системи АВ0 реагентами цоліклонів проводиться звичайними методами виявлення антигенів еритроцитів при масовому визначенні в закладах служби крові на планшетах або в автоматичних системах, а під час індивідуального визначення - на білій фарфоровій або любій іншій пластинці.



Хід роботи: визначення груп крові АВ0 проводиться в нативній крові та в стабілізованій за допомогою консервантів (глюгіцир, цитроглюкофосфат, гепарин тощо).

Визначення груп крові проводиться в приміщенні з добрим освітленням при температурі від 15°С до 25°С. Реагенти не повинні зберігатися відкритими, тому що при їх висиханні активність антитіл понижується. Не слід користуватися реагентами, якщо в них є нерозчинні пластівці або помутніння. Для кожного реагенту використовують свою марковану (анти-А або анти-В) піпетку.

Беручи до уваги високу активність і авідність цоліклонових реагентів, а також повну їх стандартність, для кожного визначення груп крові достатньо застосувати одну серію реагентів анти-А і анти-В. На планшетку або пластинку цоліклони анти-А і анти-В наносять по одній великій краплі (0,1 мл) відповідно до надписів анти-А і анти-В. Поряд з краплями антитіл наносять досліджувану кров по одній маленькій краплі приблизно в десять разів меншої від краплі антитіл (0,01 мл).

При визначенні груп крові на пластинці, антитіла і кров змішують, похитуючи пластинкою або скляною паличкою, яку промивають і насухо витирають перед розмішуванням кожної краплі. Співвідношення крові й цоліклону повинно бути 1:10 (утворена крапля має слабо рожеве забарвлення). Спостереження за протіканням реакції з цоліклонами проводять за легкого похитування пластинки або планшетки протягом 2,5 хв.

Аглютинація з цоліклонами анти-А і анти-В в нормі спостерігається в перші 3-5 с. Остаточний результат встановлюють через 2,5 хв, оскільки можлива затримка аглютинації з еритроцитами, що містять слабкі різновидності антигенів А або В.

Результат реакції в кожній краплі може бути позитивним або негативним. Позитивний результат виявляється в аглютинації (склеюванні) еритроцитів. Аглютинати (результат реакції аглютинації) видно неозброєним оком у вигляді дрібних червоних агрегатів, які швидко зливаються з утворенням пластівців, що поступово перетворюються в один великий аглютинат. При від'ємній реакції крапля залишається рівномірно зафарбованою в червоний колір, аглютинати в ній відсутні.

Оцінка результатів реакції аглютинації з цоліклонами анти-А і анти-В наведені в Табл. 5, в яку також внесені результати визначення аглютинінів в сироватці (плазмі) донорів за допомогою стандартних еритроцитів.
Таблиця 5





Реакція досліджуваних еритроцитів з цоліклонами

Анти-А Анти - В



Реакція досліджуваної сироватки (плазми) зі стандартними еритроцитами групи А (II) В (III)

Досліджувана кров належить до групи

1

2

3



4

-

-

+

+

0 (І)

А (ІІ)


В (ІІІ)

АВ (ІV)


+

-

-

+

-

+

+

-

+

+

-

-

Оформити протокол. Заповнити таблицю згідно отриманих результатів.

У висновках вказати, яка групова приналежність досліджуваної крові.

РОБОТА 4. Визначення групи крові за системою СDE (резус-належність) експрес-методом при допомозі стандартної сироватки анти-D
Антигени, що належать до системи СDE позначаються як СDE cde, а імунні (тобто ті, що утворюються лише в процесі онтогенезу) антитіла до них - с'd'е' с"d"е". Якщо у крові людини містяться D антиген, то така кров вважається резус-позитивною. Вона спостерігається у 86% людей. Проте у 14% людей у крові немає D антигену, такі люди мають резус-негативну кров.

Отже, система СDЕ відрізняється від системи АВ0 тим, що в ній нема негативних антитіл, а імунні антитіла утворюються у випадках неправильного переливання крові, коли резус-позитивну кров, що містить антигени системи СDЕ, переливають людині, у якої цих антигенів нема. Такий самий наслідок може відбутися за умов імунологічного конфлікту (еритроцитарної сенсибілізації) під час вагітності в системі мати-плід, коли жінка має резус-негативну кров, а плід - резус-позитивну.

Для виявлення антигенів у реакції аглютинації з імунними антитілами звичайно потрібні особливі умови, наприклад, температурні тощо. Це потребує додаткових умов для перебігу реакції та дублювання контролю. Визначення резус-належності крові експрес-методом при допомозі стандартної сироватки анти-D застосовується в екстремальних умов при необхідності швидкої ідентифікації.

Мета роботи: оволодіти експрес-методом визначення групи крові за системою СDЕ (резус-належність).



Хід роботи: на пластинку для визначення групової належності крові наносять одну краплю антирезусної стандартної сироватки, а потім справа одну краплю контрольної сироватки (без резус-антитіл). Поряд з сироватками розмістити однакові за розміром краплі крові. Скляною паличкою змішують сироватки з кров'ю. Похитуючи пластинку, чекають на результат. Через 3-4 хв в обидві краплі додати по одній краплі фізіологічного розчину для уникнення неспецифічної аглютинації. Через 5 хв з моменту змішування крові з сироватками оцінюють результат реакції.

Про резус-від'ємну належність крові свідчить відсутність аглютинації в обох краплях. Отже, можна стверджувати, що кров не має антигенів системи СDЕ, резус-негативна. Якщо аглютинація пройшла зі стандартною антирезусною сироваткою, значить кров має антигени системи СDЕ, резус-позитивна.

Оформити протокол.

У висновках вказати, що означає наявність (відсутність) аглютинації в краплях крові при досліджуванні; резус-позитивна чи резус-негативна досліджувана кров.

Визначення резус-належності донора проводиться більш точними методами: наприклад, методикою конглютинації з використанням желатини (модифікований метод Фіксо і Мокгі), методикою конглютинації в сироватковому середовищі (на чашці Петрі). Широко використовують прилад «РЕЗУС-1», в якому автоматично створюється температура, необхідна для нормального проходження реакцій.
РОБОТА 5 Визначення групи крові (резус-залежності) за системою СDЕ
Для визначення резус-належності також використовують метод Зотіхова - Донського. Сироватки, що містять імунні антитіла, одержують із крові донорів групи IV (АВ), що були імунізовані антигенами резус-системи (особливо D- антигеном). До сироваток додають розчин альбуміну, щоб прискорити аглютинацію. Це дозволяє проводити пробу при кімнатній температурі. Розроблено й модифікації цієї проби, за якою можна не лише виявити антигени системи СDЕ, а й ідентифікувати, які саме. За системою СDЕ у клініці прийнято розрізняти лише 2 групи людей: до першої - особи з резус-позитивною кров'ю Rh(+); до другої - з резус-негативною кров'ю Rh(-).

Мета роботи: визначити Rh - належність крові за системою СDЕ.

Хід роботи: розділити тарілку склографом на дві половини. На одну половину тарілки нанести 1 краплю стандартної антирезусної сироватки (діаметром не менше ніж 2 см). Кров обстежуваного помістити на предметне скло, іншим предметним склом перенести частину крові в краплю сироватки і розмішати. Співвідношення крові і сироватки повинно бути 1:10. Тарілку необхідно легко похитувати. Можливі два варіанти реакції:


  1. Якщо аглютинація відбудеться, то це означатиме, що в крові є антигени системи СDЕ, тобто кров резус-позитивна. На другу половину тарілки нанести 2 краплі сироватки і за допомогою предметних шкелець розмішати в них стандартні еритроцити Rh(+) та Rh(-). Якщо аглютинації не буде в краплі з Rh(-) еритроцитами, а буде з Rh(+) еритроцитами, то це означає, що сироватка реагує добре. Отже, результати дослідження свідчать, що кров має антигени системи СDЕ.

  2. Якщо аглютинації у краплі нема, то після проведеного контролю можна стверджувати, що кров не має антигенів системи СDЕ. Тобто вона резус-негативна.

Оформити протокол.

У висновках вказати на належність досліджуваної крові за системою СDЕ (резус-належність).


ЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

«ДОСЛІДЖЕННЯ КІЛЬКОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ, ГЕМОГЛОБІНУ, ШОЕ, КОЛЬОРОВОГО ПОКАЗНИКА КРОВІ. АНТИГЕННІ ВЛАСТИВОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ, ГРУПИ КРОВІ»


  1. Яку основну функцію виконують еритроцити і якими структурними особливостями вона забезпечується?

  2. Яку роль відіграє двояковігнута форма еритроцитів?

  3. Які основні причини збільшення чи зменшення кількості еритроцитів у здорової людини?

  4. Які структурні зміни еритроцитів приводять до утворення нових видів гемоглобіну?

  5. Які функції виконує гемоглобін?

  6. За якою ознакою відрізняються фізіологічні види гемоглобіну від патологічних?

  7. Результати аналізу крові хворого свідчать про те, що кількість еритроцитів становить 2,9·1012 г/л, а вміст гемоглобіну - 103 г/л. Обрахуйте кольоровий показник.

  8. Що являє собою гем, чи модифікується його структура в різних видах гемоглобіну?

  9. Як змінюється кількість еритроцитів в онтогенезі?

  10. Якими властивостями характеризується гемоглобін у новонароджених?

  11. У новонародженого вміст гемоглобіну в крові становить 215 г/л. Переважає НbF і становить 80% загальної кількості. Оцініть ці величини, співставивши з такими самими у дорослої людини.

  12. Чому кількість гемоглобіну в крові новонародженого, що дорівнювала 130 г/л, була розцінена як ознака анемії? Які форми гемоглобіну властиві крові новонародженого?

  13. Чим пояснюється збільшення ШОЕ під час більшості інфекційних та запальних захворювань?

  14. Яку ознаку закладено в основу класифікації груп крові за системою АВО?

  15. Переважно у якій частині крові знаходяться аглютиногени?

  16. У яких елементах крові можуть бути аглютиногени? .

  17. У якій частині крові знаходяться аглютиніни?

  18. У якій групі крові відсутні аглютиногени А і В?

  19. Чи можуть в одній і тій же групі крові бути присутні однойменні аглюти­ногени і аглютиніни?

  20. У чому полягає основний принцип визначення групової належності крові?

  21. Які стандартні сироватки необхідні для верифікації групи крові системи АB0 і чому?

  22. У яких випадках виникає резус-конфлікт у вагітних жінок?

  23. Кому небезпечно переливати резус-позитивну кров?

  24. Чому перше переливання резус-позитивної крові резус-від'ємному реципієнту не викликає реакції аглютинації?

  25. У чому принципова різниця між системами СDЕ і АB0?

  26. Чому перед переливанням крові необхідно визначити групу крові і резус-належність донора і реципієнта?

  27. Дитина народилася в стані гемолітичної жовтяниці. Констатований факт резус-конфлікту в процесі внутрішньоутробного розвитку. Група крові дитини А(ІІ); Rh(+); група крові матері О(І); Rh(-). Якої групи донорську кров необхідно перелити новонародженому?

  28. Під час кровотечі людина втратила 2 л крові. Визначити її групу крові неможливо. Що треба перелити цій людині і чому?



ТЕМИ ДЛЯ позааудиторної пошуково-аналітичної роботи ТА РЕФЕРАТИВНИХ ДОПОВІДЕЙ


  1. Еритроцити, їх будова та функції. Метаболізм та властивості мембран еритроцитів. Значення еритрограми.

  2. Структура та властивості гемоглобіну, види, сполуки та скринінг за гемоглобінопатіями.

  3. Дихальна функція крові. Анемії, види, критерії діагностики.

  4. Методи дослідження кисневої ємності крові.

  5. Рекомбінантний еритропоетин, його застосування для наукових досліджень та клінічної практики.

  6. Історія відкриття груп крові (К. Ландштайнер, Я. Янський).

  7. Поліморфізм антигенних систем крові (еритроцитарні антигени).

  8. Система СDЕ крові (історія відкриття, особливості і значення).

  9. Еритроцитарна сенсибілізація в системі мати-плід. Імунологічні конфлікти при вагітності та способи їх подолання.

  10. Історія розвитку трансфузіології.

  11. Методи оцінки ризику під час переливання крові, поняття сумісності і несумісності донора і реципієнта.

  12. Препарати крові, їх використання в сучасній клінічній практиці.

  13. Сучасні погляди на застосування трансфузій крові. Поняття про кровозберігаючі технології у медичній практиці.

  14. Новітні досягнення у розробці «штучної крові».

  15. Асоціації антигенних систем крові з хворобами людини. Використання даних імуногенетики груп крові людини для медико-генетичних консультацій.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Ганонг В. Ф. Фізіологія людини: Підручник для студ. ВМНЗ 3-4 р.а.-Львів, 2002 - 890 с.

  2. Гжегоцький М.Р., Заячківська О.С. Система крові. Фізіологічні та клінічні основи : Навч. Пос. Для студ. ВМЗО 3-4р.а.-Львів: Світ, 2001.-176 с.

  3. Нормальна фізіологія: Підр. для мед. вузів./ За ред. В.І. Філімонова.-К.: Здоров’я, 1994.-608 с.

  4. Посібник з нормальної фізіології : Навч. пос. для мед. вузів/За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка.-К.: Здоров’я, 1995.- 368с.

  5. Фізіологічні терміни. Тлумачний словник: Як словник для студ. ВМНЗ 4р.а./Вадзюк С.Н. та ін.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2006.-196 с.

  6. Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии: Пособ. для студ. мед. и биолог. спец. вузов/ Под ред. Н.А. Агаджаняна.- М.: Высшая шк., 1986.-351с.

  7. Основы физиологии человека: Учебник в 2-х т. /Под ред. Ткаченко Б.И.-Санкт-Петербург, 1994.

  8. Покровский В.М., Коротько Г.Ф. Физиология человека.- М.: Медицина, 1998. Т І - С. 363-367, 371-400.

  9. Физиология человека ( под ред. Шмидта Р., Тевса Г.) пер. с англ. В 4-х томах - М. Мир, 1985.

  10. Ganong WF. Review of Medical Physiology, Twenty-Second Edition The McGraw-Hill Companies, Inc..-2005. -890 p.

  11. Guyton AC. Hall JE. Textbook of Medical Physiology (11th Edition). - W.B. Saunders Company. – 2005. – 1116 p.

  12. Human physiology: the mechanisms of body function/A. Vander, J. Sherman, D. Luciano. – 7the ed. - McGraw-Hill. - 1998. - 780 p.

  13. Marieb EN., Kollett LS. Human Anatomy & Physiology Laboratory Manual. - Benjamin-Cummings Pub Co. - 2004.-240 p.

  14. Silverthorn DU. Human Physiology: An Integrated Approach. - Benjamin-Cummings Pub Co.-2006.- 859 p.



ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ РІВНЯ ЗНАНЬ
1. При клінічному обстеженні хворого було встановлено, що кількість еритроцитів в його крові складає 7,1  1012/л. Як називається таке явище?

А. Еритропенія

B. Лейкоз

C. Поліцитемія

D. Анізоцитоз

E. Пойкілоцитоз

2. Перебування людини в умовах зниженого атмосферного тиску призводить до розвитку гіпоксії. Як зреагують на це нирки?

А. Збільшенням секреції еритропоетину

B. Зменшенням секреції еритропоетинів

C. Порушенням реабсорбції

D. Збільшенням фільтрації

E. Зменшенням фільтрації

3. Внаслідок отруєння чадним газом у людини виникли головний біль, задишка, запаморочення. Зниження вмісту якої сполуки у крові призвело до цього?

А. Дезоксигемоглобіну

B. Метгемоглобіну

C. Карбгемоглобіну

D. Оксигемоглобіну

E. Карбоксигемоглобіну

4. Хворому три роки тому була проведена гастректомія. Зараз зробили аналіз крові: Еr - 3,5 х 10 12 /л, Hb – 125 г/л. Яка вірогідна причина цих показників:

А. Збільшення утворення соляної кислоти в шлунковому соці

B. Зменшення утворення соляної кислоти в шлунковому соці

C. Зменшення утворення еритропоетинів

D. Зменшення всмоктування заліза

E. Зменшення утворення внутрішнього фактора Кастла

5. Діагностично вірогідним для гемоглобінопатій буде:


  1. Клінічний аналіз крові

  2. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів

  3. Молекулярна діагностика гемоглобіну

  4. Дослідження пунктату кісткового мозку

  5. ШОЕ

6. Який вид гемоглобіну забезпечує більшу кисневу ємність крові плода, ніж таку в матері?

    1. Hb F

    2. Hb A

    3. Hb H

    4. Hb S

    5. Hb P

7. У людини з хворобою нирок виявлено анемію. Порушення секреції якої речовини є найбільш ймовірною причиною анемії?

А. Натрійуретичного гормону

B. Альдостерону

C. Реніну

D. Антидіуретичного гормону

E. Еритропоетину

8. При визначенні групи крові відбулася аглютинація еритроцитів зі стандартною сивороткою І(0), ІІ(А), ІІІ(В) груп крові. Щоб підтвердити наявність ІV групи крові необхідно провести контрольну пробу, перш за все:

А. З цоліклонами

B. З антирезусною сироваткою

C. З сивороткою ІV (АВ) групи крові

D. З 0,9 % NaCl

E. Індивідуальну з плазмою реципієнта

9. При визначенні групової належності крові в системі АВ0 відбулась аглютинація з цоліклонами анти-А та анти-В. Яка група досліджуваної крові?

А. І (0)


B. ІI (A)

C. IV (AB)

D. ІІІ (В)

E. –


10. У вагітної визначили групу крові. Реакція аглютинації еритроцитів відбулася зі стандартними сироватками груп 0αβ (І), Вα (III) та була відсутня з сироваткою Аβ (II). До якої групи належить досліджувана кров?

А. Вα (ІІІ)

B. АВ0 (ІV)

C. Аβ (II)

D. 0αβ (І)

E. Визначити неможливо



ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ N3

скачать файл


следующая страница >>
Смотрите также:
Методичні вказівки для практичних занять для студентів медичного спрямування Львів 2009
839.84kb.
Методичні вказівки з практичних занять для студентів медичного факультету
1438.28kb.
Методичні вказівки до проведення практичних занять
694.69kb.
Методичні вказівки з організації практичних занять та самостійної роботи студентів з дидактичним забезпеченням з дисципліни „Управління персоналом для студентів 4 курсу всіх форм навчання напряму підготовки 6
1149.13kb.
Методичні вказівки до виконання магістерських робіт
653.37kb.
Методичні вказівки щодо виконання лабораторних робіт
795.65kb.
Методичні вказівки до вивчення курсу " загальна теорія систем І архітектура" для студентів 5 курсу денної форми навчання
676.4kb.
Методичні вказівки до розрахунково графічної роботи «головний електропривод стругального верстата»
326.68kb.
Робочий зошит
1741.97kb.
Методичні вказівки до лабораторних робіт з колоїдної хімії (для студентів 3 курсу денної форми навчання спеціальності 092601 „Водопостачання та водовідведення ) /Укл. Панайотова Т. Д., Зайцева І. С., Ігнатов І.І
356.64kb.
Бізнес планування
417.48kb.
Календарно-тематичний план практичних занять з медичної І біологічної фізики для студентів І курсу стоматологічного факультету на 2011-2012 навчальний рік
106.78kb.