klevoz.ru страница 1страница 2 ... страница 4страница 5
скачать файл


Міністерство освіти і науки України

Харківська

національна академія міського господарства


М.Я. Берещук, Ю.П. Бархаєв, Г.В. Стадник

Тестовий контроль

і рейтинг в освіті
навчальний посібник


Харків – ХНАМГ - 2006

УДК 379:371.261
Берещук М.Я., Бархаєв Ю.П., Стадник Г.В.

Тестовий контроль і рейтинг в освіті: Навчальний посібник. Харків: ХНАМГ, 2006. – 106 с.

Розглянуті основні поняття педагогічної діагностики, педагогічного вимірювання та оцінювання: мета, функції, зміст, методи, інструменти, процедури оцінювання; характеристики освітніх цілей; етапи розробки завдань у тестової формі; переваги й обмеження методу тестування; вибір методу оцінювання залежно від різних факторів; створення педагогічного тесту.

Посібник базується на теоретичному й практичному досвіді з розробки і використання тестового контролю та рейтингу в навчальному процесі ХНАМГ. Призначений для набуття викладачами теоретичних і практичних вмінь: інтерпретації і розрізнення основних понять педагогічної діагностики; класифікації тестових завдань за типами, формами й видами; визначення мети оцінювання; створення відповідних належних тестових завдань і тестів.
Рецензенти:

Доля В.Т. – професор, канд. економ. наук, заступник голови науково-методичної ради ХНАМГ;

Доля В.К. – професор, докт. технічн. наук, декан факультету, член
експертної ради ВАК.
Схвалено до друку рішенням Вченої ради
Харківської національної академії міського господарства
від 30.12.2005р. протокол № 5

© Берещук М.Я., Бархаєв Ю.П., Стадник Г.В., ХНАМГ, 2006


Зміст





Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

1

Педагогічний контроль в умовах кредитно-модульної системи організації навчання . . . . . . .


7

2

Діагностика навчальних досягнень в освітньо-професійній підготовці фахівців . . . . . . . . . . . . . . . . . .


12

3

Принципи формування та структурного по­дання контрольних завдань у тестовій формі

16

3.1

Послідовність створення базових тестових завдань . . . . . . . . . . .

16

3.2

Форми, типи й види тестових завдань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

20

3.3

Принципи конструювання тест-завдань закритої форми. . . . . . . .

22

3.4

Принципи конструювання тест-завдань відкритої форми. . . . . . .

23

4

Конструювання і оцінювання тестових завдань

26

4.1

Тест-завдання закритої форми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

26

4.1.1

Альтернативні тест-завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

26

4.1.2

Тест-завдання множинного вибору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

29

4.1.3

Тест-завдання на відновлення відповідностей. . . . . . . . . . . . . . . .

36

4.2

Тест-завдання відкритої форми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

41

5.

Основні вимоги й рекомендації з
конструювання тестів
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

49

5.1

Визначення діагностичних властивостей тестових завдань і тесту

53

5.2

Технологія проведення письмового тестового іспиту і забезпечення об’єктивності вимірювання результатів тестування

59

6.

Рейтингова оцінка академічної успішності студентів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

62




Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

70




Додаток 1. Експериментальне положення про організацію модульно-рейтингової системи оцінки знань, умінь, навичок студентів .

72




Додаток 2. Основні терміни й визначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

91

Вступ

Думка, що високий рівень життя обумовлене високим рівнем освіти населення країни, набирає достатнього поширення і підтримки в Україні. Досвід провідних розвинених країн світу підтверджує її справедливість. Проте не завжди осмислюється і враховується, що до високого рівня життя веде високий рівень тільки якісної освіти. Міністр освіти і науки України останніми роками привертає увагу громадськості до того, що в Україні співіснує освіта і псевдоосвіта. Звичайно, що нашій Україні потрібна освіта, а псевдоосвіта ні в якій формі їй не відповідає.

Якість освіти великою мірою залежіть від стану контролю навчальних досягнень студентів, учнів, слухачів тощо. Ця думка має достатнє поширення і підтримку педагогічної громадськості України. Але не завжди осмислюється і враховується, що якість освіти сучасного типу можуть забезпечити лише сучасні засоби контролю навчальних досягнень. Це перевірено досвідом розвитку і функціонування освіти в європейських та інших розвинених країнах. Саме тестування, рейтинги, інші сучасні засоби педагогічного контролю і оцінювання можуть покращувати якість навчання студентів, удосконалювати навчальну, методичну, виховну діяльність викладачів і управлінську діяльність адміністрації вищого навчального закладу.

Поставимо собі майже риторичні запитання щодо вихідної ланки цього ланцюжка. А чи достатньо знайомі викладачі українських ВНЗ з сучасними, поширеними на Заході засобами контролю навчальних досягнень? Чи в змозі вони поодинці самотужки опанувати і впровадити в свій навчальний процес такі сучасні засоби контролю і оцінювання навчальних досягнень, як тестування і рейтинги? Мабуть „ні”. Тому й маємо у вищих навчальних закладах організаційно-педагогічну проблемну ситуацію.

Практична робота авторів з позитивного вирішення цієї проблеми в ХНАМГ безпосередньо підштовхнула їх до створення цього навчального посібника.

Посібник присвячений тестуванню і рейтингам навчальних досягнень студентів, які потрібно активно поширювати в нашій освіті, особливо після приєднання України до Болонського процесу. Пріоритетним напрямом розвитку вищої освіти України сьогодні є модернізація її змісту з метою інтеграції до європейського та світового освітнього простору на принципах Болонської декларації. До визначальних рис Болонського процесу відноситься кредитно-модульна система організації навчального процесу та її невід’ємна частина – тестова модульно-рейтингова система контролю якості вищої освіти. Міністерство освіти і науки України передбачає використання тестового контролю у складі модульно-рейтингової системи як діагностичного, стандартизованого засобу вимірювання якості вищої освіти [1]. У цих умовах для викладачів ВНЗ стає потрібним досконале володіння тестовими технологіями контролю навчальних досягнень студентів, зокрема їх знань, умінь, навичок (ЗУН).

В останні десятиріччя тестова модульно-рейтингова система оцінки досягнень студентів стала частиною нових технологій навчання, вона знаходить все більше прибічників у навчальних закладах України, що підтверджується численними публікаціями [2-6]. Ця система значною мірою відповідає новим соціально-правовим умовам, має переваги проти традиційної, може використовуватись самостійно або бути доповненням до неї. Модульно-рейтингова система дисциплінує студентів, стимулює їх самостійну роботу, спонукає до ініціативи. Рейтинг містить в собі не тільки оцінку успішності навчання, але й активізує студентів на придбання заохочувальних балів, посилює соціально-психологічні стимули, враховує за допомогою штрафних балів несумлінність у навчанні.

Рейтингові оцінки можна успішно використовувати при відборі студентів для навчання на наступних рівнях вищої освіти (спеціаліст-магістр-аспірант), для призначення стипендій, направлення на практику або навчання за кордоном і та. ін. Застосування цієї системи дозволить, з часом, скасувати заліково-екзаменаційні сесії, а у вивільнений час продовжувати навчання, проводити тестовий контроль, обговорювати його результати, коригувати навчальний процес.

Посібник містить рекомендації щодо структурного подання тестових завдань і тестів, визначення їх діагностичних властивостей. Надати педагогічну, методичну допомогу викладачам, аспірантам, магістрантам, студентам в оволодінні сучасною методологією діагностики навчальних досягнень є головною метою авторів. Вона особливо буде в нагоді на початковому етапі практичного застосування тестового контролю і рейтингової системи оцінювання навчальних досягнень на ознайомчо-орієнтовному, понятійно-аналітичному і продуктивно-синтетичному рівнях пізнання. Автори опрацювали загальні положення про тестовий контроль, які базуються на стандартах вищої освіти, на узагальненні й аналізі наявного досвіду ВНЗ України та власного досвіду ХНАМГ [2, 9-10, 12-13]. На конкретних прикладах розглянуто принципи формування тест-завдань, їх типи, бальне оцінювання, методи визначення рейтингу з урахуванням особливостей навчального процесу. Тому посібник може бути також корисний педагогам коледжів, ліцеїв, гімназій, шкіл тощо. Він може стати в нагоді розробникам дистанційних курсів, електронних підручників, віртуальних навчальних середовищ та систем комп’ютерного тестування тощо.

Посібник може надати дієву допомогу як при проведенні занять у системі підвищення кваліфікації викладачів, так і тим, хто бажає самостійно опанувати методику використання модульно-рейтингового контролю, орієнтуватись у широкому спектрі різновидностей тест-завдань і навчитися складати тестові завдання.

Деякі з викладених матеріалів мають дискусійний характер. З вдячністю приймемо зауваження і побажання, спрямовані на поліпшення посібника.

Щиро вдячні професору В.Ю.Некосу (ХНУ ім. В.Н. Каразіна) і доценту І.Б.Дмитрієву (ХНАМГ) за багаторічну спільну працю з питань поліпшення теорії і практики застосування тестового контролю в навчанні.

1. Педагогічний контроль в умовах кредитно-модульної системи організації навчання

Контроль є обов’язковим елементом навчання як складової процесів освіти, пізнання. Пізнання і освіта є суспільно-історичними процесами творчої діяльності людей, вони формують їх знання, за допомогою яких виникають цілі й мотиви їх діяльності. У знаннях здійснюється переведення розрізнених уявлень в теоретично систематизовану суспільно значущу форму, отримання того, що може бути збережене, передане, спадкоємно розвинуте як стала опора наступної діяльності.

Педагогічним контролем (або скорочено контролем) в навчально-виховному процесі називають систему перевірки і оцінювання результатів навчання і виховання студентів. Різноманітні види педагогічного контролю стимулюють навчання і поведінку студентів. Це підтверджує як практика, так і численні наукові дослідження. Спроби повністю або частково вилучити педагогічний контроль з навчального процесу знижують якість навчання, дають інші негативні результати.

В європейській освіті історично склалися дві традиції, дві тенденції в побудові педагогічного контролю навчальних досягнень. Характерна риса однієї з тенденцій - головну увагу приділяти усним формам контролю. Наприклад, на іспиті студент готується і усно відповідає на два-три досить об’ємних запитань. При цьому вважається, що відповіді на ці запитання адекватно репрезентують рівень володіння всім курсом. Іспити приймаються звичайно самим викладачем курсу або рідше комісію з декількох осіб. Цей підхід можна умовно позначити як “німецька традиція”. В іншому підході як головну розглядають письмову форму контролю. При цьому студент отримує багато невеличких завдань з різних тем. Письмові відповіді на завдання перевіряють інші викладачі. Крім цього, інколи ще вдаються до шифрування авторської належності письмових робіт. Цей підхід можна умовно позначити як “англійська традиція”.

Історично склалося так, що в Росії дореволюційного часу, а потім в Радянському Союзі, відповідно і в українських ВНЗ закріпилася “німецька” традиція домінування усних форм контролю.

У США і на європейському континенті в контролі знань поступово поширився письмовий „англійський” підхід. Останнім часом він дістав додаткову підтримку в документах Болонського процесу.

В Україні після її приєднання до Болонської декларації треба здійснювати невідкладні кроки з модернізації системи та засобів педагогічного контролю. Сьогодні вищі навчальні заклади на етапі переходу до європейських інтерактивних методів навчання ведуть перебудову свої системи контролю навчальних досягнень студентів. У цьому відчутну роль відіграють науково-педагогічні пошуки й дослідження.

Автори виходять з можливості максимального використання в умовах різних ВНЗ рейтингової системи оцінювання та тестового контролю знань, умінь і навичок (ЗУН). Система дозволяє підвищити об’єктивність, ритмічність та всебічність контролю з урахуванням індивідуальних рис студентів. Вона передбачає зміни в психології студента, якому стає прагматично вигідно працювати самостійно, ініціативно, ритмічно протягом всього семестру.

Викладачу треба вміти використовувати всі функції педагогічного контролю – діагностичну, навчальну, виховну, організуючу – для корекції навчального процесу та взаємовідносин “викладач-студент”, “студент-студент”, “студент-родина”, “студент-суспільство” тощо.

Навчальний процес у ВНЗ має у своєму доробку різні форми контролю знань, вмінь та навичок: співбесіда, контрольні роботи, колоквіуми, реферати, семінари, самоконтроль, лабораторні й практичні роботи, розрахунково-графічні роботи, курсові й дипломні проекти (роботи), різні види навчальної виробничої практик, заліки, іспити. Перелічені форми педагогічного контролю є традиційними і широко застосовуються у ВНЗ України при наявному домінуванні окремих з них залежно від профілю навчального закладу, факультету, кафедри або навчальної дисципліни. Наприклад, при викладанні курсів спеціальних інженерних дисциплін колоквіуми й семінари як форма контролю знань практично не використовується, але ця форма контролю має широке розповсюдження в загальноосвітніх та в деяких фундаментальних дисциплінах. Педагогічний контроль забезпечує безперервність процесу виховання, освіти та професійної підготовки, маючи при цьому чотири головні взаємозв’язані функції: діагностичну, освітню, виховну та організаційну.

Деякі форми контролю забезпечують переважний вплив однієї з функцій, знижуючи ефективність інших. Так, іспит виконує в основному діагностичну й виховну функції, семінар – діагностичну, освітню й виховну, захист курсових проектів (робіт) включає в себе всі чотири функції.

Бажано, щоб педагогічний контроль був багатофункціональним, враховував, одночасно з підвищенням рівня знань, вмінь і навичок, активність студента, участь в конференціях, олімпіадах, дебатах різного рівня та ін. Об’єктивно оцінювати академічну та громадську активність студента за традиційними формами контролю майже неможливо.

Використання найбільш розповсюджених сьогодні форм контролю – усних та письмових контрольних робіт, рефератів, колоквіумів, іспитів і т. ін. для діагностики знань потребує значних витрат часу викладача. Діагностика рівня знань, вмінь та навичок в цьому випадку зв’язана з великим психологічним навантаженням на студента і викладача, спонукає до суб’єктивного впливу.

В умовах кредитно-модульної системи організації навчання найбільш прийнятні такі види контролю: попередній, поточний, проміжний і підсумковий. За допомогою попереднього (стартового) контролю викладач виявляє залишкові знання студентів з дисциплін, які забезпечують вивчення його курсу. Після встановлення обсягу і рівня знань викладач планує організацію навчального процесу з урахуванням результатів стартового контролю. Результати попереднього контролю не зараховуються рейтингом дисципліни, що вивчається. Якщо програма забезпечуючих дисциплін узгоджена з даною дисципліною і студенти мають достатньо знань, то стартовий контроль можна не проводити. Його застосування доцільне також в разі перегляду, уточнення і доповнення програми.

Поточний, проміжний і підсумковий види контролю є обов’язковими, їх необхідно здійснювати за графіком, затвердженим кафедрою, і враховувати в рейтинг.

Результати поточного контролю викладач використовує для оцінки рівня знань студентів, формування їх вмінь і навичок. Поточний контроль проводиться після вивчення змістових модулів, які мають логічну завершеність. До поточного контролю, поряд з результатами виконання тестів, включаються результати практичних занять, курсового проектування, лабораторних робот та інших видів занять, передбачених програмою дисципліни.

Поточний контроль знань проводиться зі змістових модулів дисципліни і тому не повинен мати всі типи тестових завдань, а тільки ті, які найбільше відповідають змісту контрольованого матеріалу. Організація курсу як модулів і змістових модулів є складним завданням, що вирішується на основі системного аналізу понятійного апарату дисципліни. Змістовий модуль складається з тем, формується системою навчальних елементів дисципліни і розглядається як самостійна структурна одиниця дисципліни, одночасно логічно пов’язана з іншими. Це дозволяє уникнути повторювань всередині курсу або між дисциплінами, супроводжувати кожен модуль переліком рекомендованої літератури, вивчати більш досконало, наприклад, аспірантам не весь курс, а тільки окремі його складові.

Проміжний (рубіжний) контроль проводиться в навчальному процесі лише тоді, коли дисципліна вивчається протягом декількох семестрів. Він розглядається як підсумковий за семестр, але не з дисципліни в цілому. Так, при вивченні дисципліни протягом двох семестрів проміжний контроль здійснюється в першому або в обох семестрах. При оцінюванні знань з окремих модулів та з дисципліни в цілому можуть враховуватися не тільки результати (якість) навчання, а його ритмічність, бали за своєчасне виконані домашні завдання, розрахунково-графічної роботи, курсові проекти (роботи), лабораторні роботи та інші завдання, передбачені робочою програмою дисципліни. Тобто всі види робіт розділяються на етапи з визначенням строків виконання і оцінкою їх у балах. Тому конкретна частка кожного проміжного контролю визначається викладачем.

Підсумковий контроль визначає систему і структуру знань студента в цілому, він є заключним з дисципліни. У тестові завдання підсумкового контролю вносяться питання, що стосуються всього курсу. Для підвищення значення підсумкового контролю його частка може складати до 60% сумарної оцінки знань з дисципліни, а частка поточних і проміжних контролів в сумі – 40%. Такий розподіл може використовуватися для дисциплін, вивчення яких за навчальним планом закінчується іспитами. Якщо навчальним планом передбачені заліки, то частка підсумкового контролю не повинна перевищувати 50%. Крім того, частка балів, що виділяється на підсумковий тестовий контроль, зменшується з покращенням методичного забезпечення дисципліни і зростанням ефективності самостійної роботи студентів.

Максимальна кількість балів за кожен модуль при тестовому контролі визначається викладачем, виходячи із складності завдання і його значущості у формуванні знань, вмінь та навичок. Штучне (нормативне) обмеження кількості балів в окремо взятому тесті призводить до зайвих труднощів в його формуванні, обмежує творчість викладачів, зменшує обсяг матеріалу, що підлягає контролю. Є приклади, коли сума балів за семестр сягає 800-1000 балів і це не призводить до якихось вад.

Кількість балів з дисципліни, за нашим досвідом, залежить від складових контролю з дисципліни, може змінюватися і не є фіксованою величиною.

При трансформації зароблених студентом балів в існуючу так звану 5-бальну систему (насправді ця система фактично є 4-бальною) виходимо з положення, що майбутній фахівець повинен опанувати хоча б половину потрібних знань, вмінь та навичок. Тому не можна погодитися з пропозицією механічного розділу всіх балів тесту на чотири або п’ять рівних часток і переведення цієї пропорції в діючу систему оцінок. Вважаємо, що точкою відліку є встановлена викладачем мінімальна кількість балів, яку повинні набрати студенти для позитивної атестації. Наприклад, у ХНАМГ студент вважається встигаючим, якщо він у сумі з усіх видів контролю набирає не менше 51% балів від максимально можливих при обов’язковому виконанні всіх видів завдань (усіх лабораторних і практичних робот, колоквіумів і та ін.), які включені до програми дисципліни.



2. Діагностика навчальних досягнень
в освітньо-професійній підготовці фахівців

Сучасна світова практика широко застосовує для визначення рівня знань тестовий контроль і рейтинг, які в повному обсязі враховують усі функції педагогічного контролю. Це об’єктивні, прозорі й науково обґрунтовані методи кількісного подання результатів діагностики.

Ідею тестування запропонував у збірці своїх праць “Дослідження про здібності людей та їх розвиток” (1883 рік) відомий англійський психолог і антрополог Френсіс Гальтон. Винахідником тестування рухала ідея створення своєрідного засобу вимірювання якостей людини, її здібностей, навичок, умінь, знань тощо. Застосуванні тестів для вимірюванні навчальних досягнень учнів має багато позитивних наслідків. Головний з них пов’язаний із загальною властивістю вимірювання – об’єктивністю результату. Наприклад, коли вимірюють зріст студента, то результат майже не залежить від того, хто саме проводив вимірювання. Тільки б він правильно користувався зрістомером і шкала зрістомера була повірена з еталоном. Так само і тестування стало дієвим засобом зменшення суб’єктивізму педагога в оцінюванні навчальних досягнень студентів, а це дуже важливо і для викладача і для студента.

З початку ХХ ст. одночасно з практикою тестування почала складатися наука про тести. Вона виникала як окрема галузь досліджень з середині психології, педагогіки, соціології. Сьогодні англомовні психологи називають її психометрикою (Psychometrika), а англомовні педагоги - педагогічним вимірюванням (Educational measurement). У Росії В.С.Аванесов запропонованувал назву “тестологія" (тестология). Тестологія займається теоретичними засадами і технологіями створення і використання тестів. Залежно від галузі застосування тестологія може бути педагогічною, психологічною, соціологічною.

Педагогічна тестологія - це прикладний розділ теоретичної педагогіки, це теорія одного з методів практичної педагогічної діяльності. Основні (базові) поняття педагогічної тестології - завдання, тест, тестування (педагогічне вимірювання).

Педагогічне (навчальне) завдання - це вихідне поняття тестології, воно включає в собі запитання, текстові задачі, навчальні проблеми та інші подібні педагогічні засоби. Поняття "завдання" визначається як засіб інтелектуального розвитку, освіти і навчання, що активізує навчальну роботу і підвищує підготовку студентів та ефективність педагогічної праці.

Педагогічні завдання виконують як навчаючі, так і контролюючі функції. Деяка частина завдань може використовуватися тільки для навчання або контролю. Навчаючі функції активізують самоосвіту студента, засвоєння навчального матеріалу, саморозвиток. У цьому і є навчальний потенціал завдань. Контролюючі функції полягають в їх використанні педагогом (роботодавцями та контролюючими органами) після закінчення терміну навчання з метою діагностики рівня підготовленості.

Поняття "завдання" є загальним, що включає мету і сенс всіх навчальних завдань, в тому числі тестових. Тобто завдання можуть формулюватися в різноманітних формах, включаючи тестову.

Тестове завдання - це кінцева форма, яку досягає завдання у тестовій формі. Відмінність його від завдання у тестовій формі полягає в тому, що воно “відкалібровано” в складі цілісного тесту і є результатом “калібрування”.

Для вимірювання будь-якої якості людини одного завдання недостатньо. Тому студенту (учню), якого тестують, завжди пропонується набір з декількох тестових завдань. Тим самим створюється принципово новий об’єкт, який поступово може бути перетворений у тест.

Якщо поняття “завдання” вихідне, то поняття “тест” основне (центральне) для тестології. Розрізняються види й стадії побудови тестів.



Квазітести. У масовому повсякденному користуванні слово "тест" пов’язане з питаннями або завданнями, що мають готові відповіді, серед яких потрібно знайти правильну, тобто з деякою формою ігри, забавку. Або в перекладі з англійської слова "test" як пробу, випробування, перевірку.

У підручниках з педагогіки про тести пишуть мало і так, що нерідко написане важко зрозуміти. У науково-педагогічних колах і сьогодні доволі часто зустрічаємося зі спрощеним сприйняттям поняття "тест" як простий вибір однієї відповіді з декількох запропонованих.

Різниця в розумінні суті тестів провокує різне відношення до них користувачів. Сьогодні використовується багато різновидів тестів, тому дати єдине загальне визначення всіх цих різновидів доволі складно.

Традиційний тест визначається як стандартизований метод діагностики рівня і структури підготовленості студента. При цьому всі студенти, які тестуються, відповідають на одні і ті ж тест-завдання протягом одного терміну, в однакових умовах і з єдиними правилами оцінювання відповідей.

Головна мета використання традиційних тестів - упорядкувати тестованих відповідно до рівня знань, виявлених при тестуванні. На цій основі визначають місце (рейтинг) кожного серед усіх тестованих.

Одне з головних питань теорії тестів - це створення оптимального тесту, який би найбільш повно відповідав освітньо-кваліфікаційній характеристиці фахівця.

Тест може відрізнятися від інших кількістю тест-завдань та іншими якісними характеристиками. З прагматичної точки зору доцільно конструювати тест, що має відносно невелику кількість завдань, а його діагностичні властивості характерні для більш "довгих" тестів.

Кількість завдань у тесті Ч. Спірмен запропонував визначити як "довжина тесту" [14]. З чисельністю завдань пов’язана точність педагогічного вимірювання якості навчання.

Достатніми для забезпечення відповідної точності вимірювання є довжина тесту в межах 25-420 тест-завдань (балів). Якщо помилка вимірювання не повинна перевищувати 5%, то довжина тесту має становити 380-420 тест-завдань (балів), для точності в 10 і 20% - відповідно 80-120 і 25-30. Така інтерпретація тестових результатів є нормативно-орієнтованою. Діагностичні властивості педагогічного тесту значною мірою залежать від якісних характеристик тест-завдань, а останні залежать від форми, типу і виду тест-завдань.

Під педагогічним тестом розуміється система взаємозв’язаних предметним змістом завдань специфічної форми, зростаючої складності, що дозволяють оцінювати структуру і вимірювати рівень знань та інші характеристики особистості.

Поширеним засобом виміру характеристик особистості є тести досягнень – психодіагностичні методики вимірювання та оцінювання досягнутого рівня розвитку здібностей, умінь і знань.

Тести досягнень (на відміну від широковідомих тестів інтелекту) віддзеркалюють не стільки вплив накопиченого досвіду і загальних здібностей на поведінку та розв’язання тих чи інших задач, скільки вимірюють вплив спеціальних програм навчання, професійної та іншої підготовки на ефективність навчання тому чи іншому комплексу знань, формування різних спеціальних умінь.

Перехід ВНЗ України до ступеневої системи освіти посилив увагу з боку викладачів до тестового контролю, до широкого застосовування його в навчальному процесі поряд з традиційними методами. У перехідний період впровадження принципів Болонського процесу тестовий контроль поступово перетворюється у невід’ємну складову кредитно-модульної системи навчання [7, 8].

Багаторічний досвід авторів з використання тестового контролю для діагностики та оцінки знань студентів різних курсів з різних дисциплін у ХНАМГ і в ХНУ ім. В.Н. Каразіна виявив як його переваги, так і недоліки. Це дозволяє рекомендувати в посібнику вдалі й ефективні типи тестових завдань, умови їх використання, методи оцінки тестових завдань, тестів і результатів тестування [9, 10].

3. принципи формування та структурного подання контрольних завдань у тестовій формі

Уніфікація і стандартизація структурного подання тестових завдань i тестів корисна перш за все для оперативного розуміння студентами інструкції з виконання тестового завдання, для об’єктивної діагностики результатів тестування, для використання комп’ютерних інформаційних технологій у процесі контролю i психометричного аналізу тестових завдань і тестів.

Форма, тип i вид тестових завдань впливають на їх структуру, принципи формування змісту, визначення рівня освітньо-професійної підготовки студентів. Тому треба орієнтуватися на деякі загальні принципи конструювання тест-завдань незалежно від того, для якої конкретної навчальної дисципліни вони будуть створюватися.

Слід мати на увазі, що відкрита або закрита форма тестових завдань визначає також рівень розвитку розумової активності студентів. Це потребує конструювати тести, в яких використовуються навчальні елементи, що розвивають три рівня пізнавально-розумової активності – рівень аналізу і синтезу, алгоритмічний та інтелектуально-пошуковий. Різноманітність тестових завдань забезпечує глибину сприйняття змісту дисципліни за умови правильного відбору навчальних елементів дисципліни для діагностики рівня знань за допомогою тестування. Зрозуміло, що для кожного навчального елемента потрібно складати декілька тест-завдань різної форми, типу або виду з метою формування банку тестових завдань відповідної дисципліни.


3.1. Послідовність створення базових тестових завдань

Ступенева система освіти, кредитно-модульна система організації навчального процесу, вимоги ECTS передбачають необхідність ефективного внутрішньовузівського контролю ЗУН студентів. Розробка тест-завдань і тестів як засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки починається з визначення умінь, зафіксованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ) фахівця, і знань, що є основою формування цих умінь. Необхідний рівень знань забезпечується змістовими модулями навчальних дисциплін, що наведені в освітньо-професійній програмі (ОПП) підготовки фахівця. У свою чергу, змістові модулі формуються за допомогою навчальних елементів. Засвоєння саме навчальних елементів контролюється, через тестування відповідного рівня знань – ознайомчо-орієнтовного, понятійно-аналітичного і продуктивно-синтетичного. Тому навчальні елементи повинні бути достатньо явно визначеними складовими навчальних програм, побудованих за модульним принципом.

Модуль – це, як правило, навчальна дисципліна (нормативна, вибіркова, додаткова) або декілька споріднених навчальних дисциплін. Модуль може складатись з декількох змістових модулів. Але, виходячи з психофізіологічних норм засвоєння навчальних елементів, при використанні оптимальних форм, методів і засобів навчання, залежно від кількості кредитів, дисципліна (модуль) може мати 2-6 змістових модулів. Це означає, що зручним є варіант, коли один змістовий модуль відповідає одному кредиту з урахуванням годин, відведених для аудиторної, самостійної і навчально-наукової роботи студентів. Кількість годин, передбачених для вивчення змістових модулів, може бути різною, але в цілому відповідати кількості кредитів, відведених навчальним планом для дисципліни. Такий підхід особливо важливий для професійно-орієнтованих дисциплін, де можливі серйозні зміни змісту модуля чи окремого змістового модуля.

Вважаємо, що для кожного змістового модуля доцільно скласти перелік нормативних навчальних елементів, які забезпечують відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень (молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра) і засвоюються у процесі лекційних, практичних, семінарських, лабораторних, самостійних індивідуальних занять, практики, кваліфікаційних робіт і контрольних заходів. Ці навчальні елементи повинні контролюватись на всіх необхідних рівнях внутрішньовузівського і експертного контролю, тому що вони забезпечують необхідний рівень знань, умінь і навичок для роботи на первинних посадах.

Нормативні навчальні елементи повинні знайти відображення у структурі залікового кредиту з модуля, бути основою для розробки базових тест-завдань. Оптимальна кількість навчальних елементів, яку можуть засвоїти студенти за академічну годину, залежить від психофізіологічних характеристик індивідуума, визначена в результаті педагогічних досліджень. У ХНУ ім. В.Н.Каразіна під керівництвом професора В.Ю.Некоса було експериментально встановлено, що за академічну годину в аудиторному режимі студент може ефективно засвоїти 3-5 навчальних елементів. Враховуючи, що максимальна кількість навчальної інформації може складати згідно з [11] не більше 7 нових термінів за академічну годину, то науково обґрунтована кількість навчальних елементів може бути визначена з кожного модуля. Таким чином залежно від кількості кредитів визначається оптимальна кількість нормативних навчальних елементів, що підлягають контролю.

На рис. 3.1 схематично показана послідовність створення тест-завдань.

За алгоритмом створення системи базових тестових завдань стандартизованих форм (рис 3.1) необхідно починати з визначення груп нормативних навчальних елементів, що підлягають тестовому контролю. На підставі аналізу змістових модулів розробляють тест-завдання відповідної форми, типу і виду, виходячи зі змісту тест-завдання і потрібного рівня сформованих знань. Далі тест-завдання розподіляють на умовні групи, що дає змогу підібрати для кожного навчального елемента оптимальну форму, тип і вид завдання з урахуванням принципів педагогічних вимірювань. Деякі навчальні елементи доцільно подати в різній формі, тому що в процесі їх апробації на різних контингентах тестованих і визначення діагностичних властивостей частина тест-завдання буде відкинута. Розроблені тест-завдання використовують для компонування проекту тесту. Після проведення тестового іспиту і визначення статистичних параметрів тест-завдань і тесту, формують систему базових тест-завдань, які потім використовують для конструювання тестів різної складності й необхідної довжини.


Рис. 3.1. - Схема послідовності створення системи базових тестових завдань

Вільно орієнтуватись у великому різноманітті тест-завдань допомагають уніфіковані й певною мірою стандартизовані МОН України форми завдань, які після узагальнення подані на рис. 3.2.


3.2. Форми, типи й види тестових завдань

За рекомендаціями Міністерства освіти і науки України із змістового модуля доцільно виділяти навчальні елементи, що мають схожі змістові ознаки. Вони розподіляються на чотири групи під умовними назвами „поняття”, „явища”, „відношення”, „алгоритми”.

До групи „поняття” відносять категорії, поняття, терміни, позначення тощо.

До групи „явища” – властивості, явища, факти, спостереження, твердження, описи об’єктів, механізмів тощо.

До групи „відношення” – співвідношення, принципи, теореми, закони, концепції, правила, гіпотези, теорії, фізичні й математичні моделі, залежності (логічні, аналітичні, графічні), структури тощо.

До групи „алгоритми” – послідовності дій, процедури, предписания, распорядки, правила прийняття рішень (поведінки, діяльності), в тому числі доведення теорій, вирішення рівнянь, розв’язання задач і таке інше.

Для визначення необхідного рівня сформованості знань рекомендована трирівнева система (див. рис. 3.1).

Поділ на групи й рівні дозволяє підібрати для кожного навчального елемента найбільш оптимальну форму, вид і тип тестового завдання відповідно до принципів педагогічного контролю. Форма тестового завдання повинна адекватно відповідати групі навчальних елементів. Найбільш складним групам навчальних елементів відповідають тест-завдання закритої форми з множинним вибором на відновлення відповідної частини (див. рис. 3.2). Форма, тип і вид тестових завдань забезпечують не тільки контроль сформованих знань відповідного рівня – ознайомчо-орієнтованого, понятійно-аналітичного чи продуктивно-синтетичного, але й сприяють їх формуванню.




Рис. 3.2 - Форми, типи та види тестових завдань

Враховуючи необхідність підготовки фахівців для різноманітних видів діяльності, треба також керуватись переліком умінь, що забезпечуються відповідним рівнем знань і контролюються певним типом і видом тестових завдань. У цьому разі досягається висока ефективність тестового контролю. Найбільш поширені форми, типи і види тестових завдань подані на рис. 3.2 і не є вичерпними. Особливості формування тест-завдань і тестів будуть детально розглянуті в наступних розділах.

Затрати часу на відповідь на одне тест-завдання не перевищує в середньому однієї хвилини, тому тестування дозволяє протягом академічної години оперативно визначити рівень знань великого за обсягом матеріалу змістового модуля.
3.3. Принципи конструювання тест-завдань закритої форми

У тестових завданнях закритої форми пропонуються відповіді на запитання (або твердження), з яких треба вибрати одну (або декілька) вірну чи розподілити запропоновані відповіді на вірні й невірні. Такий зміст тест-завдання спонукає конструювати його з трьох складових (компонент):

а) інструкція з виконання завдання;

б) запитальна частина;

в) відповіді.

Ці компоненти за формою і змістом повинні відповідати певним принципам конструювання, а тест-завдання формуватись з урахуванням наступних рекомендацій:

1. Тестові завдання повинні адекватно відповідати групі навчальних елементів і різним рівням пізнавально-розумової активності, підвищувати суттєво рівень знань після аналізу і обговорення відповідей, бути різноманітними за формою, типами і видами, оригінальними за змістом і стилем, цікавими для студентів, відображати творчий почерк викладача.

2. Тестові завдання однакового типу або виду мають супроводжуватись однією інструкцією з їх виконання і заключатись в рамку. При зміні типу тестового завдання складається нова інструкція.

3. Текст інструкції повинен відрізнятись від запитальної частини і відповідей шрифтом або активним кольором і закінчуватись двокрапкою.

4. Тестові завдання нумерують арабськими цифрами. Нумерацію тестових завдань тесту доцільно виконувати наскрізною незалежно від зміни форми, типу чи виду.

5. Запитальну частину тестового завдання виділяють великими літерами або активним кольором і не відокремлюють знаками від відповідей.

6. Запитальну частину можна формулювати у стверджувальній або запитальній формах стисло, чітко, без подвійного тлумачення.

7. Запитальна частина і відповіді можуть включати рисунки, формули, як роздавальний матеріал.

8. Відповіді розташовують під запитальною частиною симетрично тексту і починають з маленької (строкової) літери і не відокремлюють знаками.

9. Відповіді, що пропонуються у тестовому завданні, мають окрему індексацію. Індексацію виконують великими (прописними) літерами, якщо кількість відповідей не перевищує 5, або арабськими цифрами, якщо відповідей більше 5. У випадку складних за структурою відповідей (тести на відповідність) треба використовувати комбінацію арабських, римських цифр і літер.

10. Запропоновані відповіді можуть мати елементи логічної підказки в рамках тесту.

11. Відповіді, якi передбачають процедуру обчислювання або виведення формул, повинні виконуватись без складних технічних засобів.

Формалізація тестових завдань забезпечує блискавичну орієнтацію тестованих в різноманітних формах, типах і видах тестових завдань. Заощаджений завдяки цьому час допомагає тестованим знаходити правильні відповіді на завдання.



скачать файл


следующая страница >>
Смотрите также:
Міністерство освіти і науки України Харківська національна академія міського господарства
1235.84kb.
Обґрунтування мережі парковки
297.25kb.
Міністерство освіти і науки України Головне управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації Відділ освіти Васильківської районної державної адміністрації Новогригригорівська неповна середня загальноосвітня школа
130.47kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни наказ
152.9kb.
Наказ №880 ерство І науки, молоді та спорту україни 2012 р. № Про внесення змін до наказу Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 15. 06. 2012 №703
127.2kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
88.28kb.
Міністерство освіти і науки України
20.97kb.
Інформаційний лист Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я України Всеукраїнська громадська організація
67.21kb.
Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання завдання для проведення державної підсумкової атестації у 2005/2006 навчальному році в 9-х та 11(12)-х класах загальноосвітніх навчальних закладів
63.98kb.
Міністерство освіти І науки україни олександрійська районна державна адміністрація
299.41kb.
Міністерство освіти І науки україни рівненський гуманітарний університет кафедра всесвітньої історії
566.71kb.
Міністерство освіти І науки україни відкритий міжнародний університет розвитку людини “україна”
711.09kb.