klevoz.ru страница 1
скачать файл


Національна академія наук України

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
Кафедра гуманітарних дисциплін

ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНО-ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОЇ

ПРАКТИКИ З ЕОМ


Виконала:

студентка гр. МП-21

Трофімова Аліна Олександрівна


Київ – 2012
Зміст.

  1. Розділи програми практики:

Розділ 1. Загальна характеристика гео- та демо-графічної системи Аргентини - 3 ст.

Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи Аргентини; - 4 ст.

Розділ 3. Загальна характеристика відносин України з Аргентиною; - 5 ст.

Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи Аргентини; - 7 ст.

Розділ 5. Загальна характеристика правової системи Аргентини; - 8 ст.

Розділ 6. Загальна характеристика судової системи Аргентини. – 10 ст.



  1. Висновки. – 11 ст.

  2. Список літератури. – 12 ст.


Розділ 1. Загальна характеристика гео- та демо-графічних систем Аргентини
а) територія, природні умови:
Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки. Протяжність Аргентини з Півночі на Південь становить близько 3800 км і близько 1400 км із заходу на схід. Площа — близько 2 780 400 км². Аргентина відрізняється великою різноманітністю ландшафту; на півночі великі простори займає рівнина Гран-Чако, покрита тропічною саваною; до неї примикають сухі субтропічні степи Пампи, на півдні розташоване Патагонське плоскогір'я з суворим кліматом. На півдні і заході Аргентина граничить з Чилі, на півночі — з Болівією і Парагваєм, на північному сході і сході — з Бразилією і Уругваєм. Південно-східну межу Аргентини окреслює Атлантичний океан, а її кордон з Чилі на заході і південному заході визначається Андами.

Географічно Аргентину можна розділити, на чотири основні регіони:

1) гірська область — Передандійське плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960 м) з численними конусами вулканів і сніговими вершинами;

2) північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю;

3) Пампа — великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від р. Ріо-Колорадо;

4) Патагонія — відкриті вітрам степи Патагонського плато (висоти до 2 000 м) на південь від Ріо-Колорадо.

На північ від 27° пд. ш. в межі Аргентини заходить Міжандійське плато — Пуна-де-Атакама (до 4200 м).

б) демографічні характеристики:

На 2010 рік Аргентина має населення чисельністю 40,1 млн. осіб. Вона має низьку густоту населення (14,4 осіб/км.кв), яке значною мірою сконцентроване у агломерації Великий Буенос-Айрес (33%). Розміщення населення дуже нерівномірне. Найгустіше заселені райони, що прилягають до гирла Ла-Плати. В західних і південних районах Аргентини проживає незначна


кількість населення.

Через низькі значення коефіцієнта народжуваності (17,75 осіб/1000 мешканців, 2010) порівняно з іншими латиноамериканськими країнами Аргентина є третьою країною регіону з найбільш постарілим населенням після Уругваю та Куби.

Існують певні регіональні відмінності у національно-етнічному складі населення Аргентини:
- у центральному регіоні, де сконцентрована більша частина населення країни, проживають в основному нащадки європейських переселенців, особливо італійців, іспанців, серед останніх - галісійців, і меншою мірою французів, німців, поляків, євреїв та арабів;
- територія аргентинської Патагонії заселена внутрішніми міграційними потоками із центральної частини країни, а також нащадками вихідців із Чилі, Швейцарії, Німеччини, Уельсу. 
- на півночі країни частка населення із індіанськими та афроамериканськими коренями набагато більша, ніж в середньому по країні, оскільки зазнала найменшого впливу імміграції 1830-1950-их років.

Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи Аргентини
а) загальні показники економічного розвитку:
Економіка Аргентини — одна з найпотужніших у регіоні Латинської Америки Починаючи з XIX ст. країна активно висувалася на перше місце за тваринництвом, але з недавнього часу головну роль почала відігравати сфера послуг. За виробництвом зерна й м'яса Аргентина займає друге місце в регіоні, поступаючись тільки Бразилії, а за рівнем доходів від туризму поступається тільки Мексиці.

В економічному відношенні Аргентина - одна з найбільш розвинутих країн Латинської Америки. ВНП на душу населення становить 4,3 тис. дол.(2370) доларів за рік. .

 Однак держава продовжує зберігати міцні позиції в: 

·          атомній промисловості

·          видобутку нафти, газу і вугілля

·          виробництві електроенергії

·          військовій промисловості

·          виплавці чавуну і сталі

·          залізничному транспорті

·          морському судноплавстві.

Іноземний капітал майже повністю контролює:

·          Автомобільну

·          Тракторну

·          Нафтохімічну

·          Хімічну

·          Фармацевтичну

·          Тютюнову промисловість

·          Будівництво



Офіційна назва

Аргентинська Республіка

Україна

 

2007р.

2008р.

2007 р.

2008р.

Територія

2,7млн. км2

2,7 млн. км. км2

603,7 тис. км2

603,7 тис. км2

Населення

40,6 млн. осіб

40,6 млн. осіб

46,9 млн. осіб

46,9 млн. осіб

ВВП (ПКС, обсяг, місце держави у відповідному рейтингу МВФ)

254,6 млрд. дол.

20-е місце зі 179 країн



338,7 млрд. дол.

23


131,2 млрд. дол.

47-е місце в світі



350 млрд. дол.

32


ВВП на душу населення (ПКС, обсяг, місце держави у відповідному рейтингу МВФ)

5,4 тис. дол.

49-е місце зі 179 країн



4,3 тис. дол.

59


2,8 тис. дол.

88-е місце в світі



7,6 тис. дол.

90


Зростання ВВП

8,5 %

6,7%

7,6 %

2,1 %

Рівень інфляції

9,8 %

7,2%

16,6%

22,3 %

Рівень безробіття

10,1 %

7,3%

2,8%

7,1 %

Зовн. торговельний обіг

112,3 млрд. дол. США

128 млрд. дол. США

109,8 млрд. дол. CША

152,5 млрд. дол. США






























Аргентина на сьогоднішній день належить до нових індустріальних держав. Господарство країни має розвинуті різноманітні галузі. Вартість промислової продукції значно більша від сільськогосподарської.

Харчова промисловість - високоспеціалізована галузь, що орієнтована значною мірою на світовий ринок. У структурі харчової промисловості виділяється борошномельна промисловість, а тому разом із зерном Аргентина експортує також борошно. Розвивається також олійна, виноробна і чайна, а також м'ясна промисловість, продукція яких надходить на експорт. При цьому у м'ясній промисловості Аргентина спеціалізується на виробництві яловичини, яка і надходить на експорт. На місцевий ринок орієнтована цукрова, плодоовочеконсервна і рибна промисловість.
   Аргентина має добре розвинуте сільське господарство, в структурі якого переважає тваринництво, але базовою галуззю є рослинництво.
      Для країни характерне панування великого землеволодіння - латифундизму. Значна частина економіки країни має експортне спрямування.
   Паливно-енергетичний комплекс Аргентини охоплює видобуток власної нафти (27 млн. т), майже 2 млрд. м3 газу і близько 1 млн. т вугілля. Але власного палива не вистачає і Аргентина змушена імпортувати нафту з Венесуели, а з Південної Африки і Австралії - вугілля. Основу електроенергетики становлять ТЕС і ГЕС, які виробляють 95 % електроенергії. 5 % електроенергії виробляють АЕС.
   Металургійний комплекс є базовим для розвитку машинобудування та транспорту і охоплює як чорну, так і кольорову металургію. Чорна металургія працює на власній залізній, привізних марганцевій руді та коксівному вугіллі. Кольорова металургія охоплює, передусім, свинцево-цинкову промисловість, а також виплавку алюмінію із привізних бокситів з Бразилії. Розміщені підприємства металургійного комплексу переважно у Буенос-Айресі та сусідніх містах.
   Найрозвинутіші галузі машинобудування - транспортне, сільськогосподарське машинобудування, електротехніка та верстатобудування. Розвинуте морське суднобудування, виробництво устаткування для харчової промисловості, літакобудування. Для галузі характерна висока територіальна концентрація в районі Пампи, особливо в Буенос-Айресі.
Економіка Аргентини значною мірою пов'язана з економікою інших країн світу, залежить від реалізації своєї продукції на світовому ринку, від імпорту багатьох товарів з інших країн світу, перш за все, розвинутих. В експорті провідне місце займають продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема зерно, борошно, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, тваринний сир і масло, вовна, шкіра.
   В імпорті Аргентини переважають машини і устаткування, нафта, вугілля, кольорові метали, продукція хімічної промисловості та товари народного споживання. Аргентина має негативне торгове сальдо, пов'язане з імпортом великих обсягів готової продукції. Основними торговими партнерами Аргентини є Бразилія, США, Японія, Австралія і країни Західної Європи.

Розділ 3. Загальна характеристика відносин України та Аргентини

а) зовнішньоекономічні відносини:

Зв'язки в торговельно-економічній галузі між українськими підприємствами та Аргентиною почали формуватися ще за часів колишнього Радянського Союзу: з 70-х років українське енергетичне обладнання встановлювалося на гідроелектростанціях Сальто-Гранде,

П'єдра дель Агіла, Ясірета. Устаткування, виготовлене в Україні, добре зарекомендувало себе як надійне та дешевше, ніж пропоноване світовим ринком, що засвідчив такий факт: 37% електроенергії, яка виробляється в Аргентині, отримується з використанням українського устаткування.
Перспективи, що відкриваються в розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин, приваблюють представників ділових кіл. Важливою віхою в подальшому розвитку українсько-аргентинських відносин стало створення механізму координації торговельно-економічної діяльності. 2-3 червня 1998 р. в Буенос-Айресі було проведено перше засідання Міжурядової українсько-аргентинської Комісії з торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва. Зміцненню контактів між діловими і промисловими колами двох країн сприяла друга Міжнародна економічна конференція країн ЧЕС-МЕРКОСУР, що відбулася 3-4 червня ц.р. в столиці Аргентини (I Конференція проходила 21-22 жовтня 1997р. у м. Києві під патронатом Президента України Л.Д. Кучми).
Двосторонній товарообіг між двома країнами нині знаходиться на рівні 30 –35 млн. дол. Основою українського експорту в Аргентину є мінеральні добрива, мінеральні мастила, продукція металургійної та хімічної промисловості, зокрема чорні метали, гарячекатана сталь, турбіни, підшипники, двигуни, трансформатори, насоси. Тоді як з Аргентини в Україну надходять цитрусові, морепродукти, сировина для тютюнової промисловості, чай, шрот олійних культур, екстракт кебрачо, шкіра, яловичина, одяг. У 1997 р. в торгівлі між нашими країнами виникла важлива тенденція, в загальному обсязі обороту на 320% зросла частка послуг. Позитивною є також тенденція до збалансування експортних та імпортних потоків, що виникла минулого року. Доцільно налагодити співробітництво між фінансовими колами двох країн, банків, відкрити кредитні лінії.
Україна пропонує свою участь у промислових програмах, що реалізуються в Аргентині: тракторобудуванні, будуванні вантажного автотранспорту, будівництві шляхів сполучення, мостів, каналів, в гірничорудній промисловості, модернізації портового господарства, створенні систем транспортних авіаперевезень, пожежогасіння. З іншого боку, для аргентинського бізнесу існує можливість участі в приватизаційних проектах України, співпраці в сільському господарстві.
З метою координації зусиль та надання ефективної допомоги у взаємному просуванні товарів та послуг на ринки обох країн створені аргентинсько-українська торговельно-промислова палата та аргентинсько-українська асоціація ділового партнерства, основними завданнями яких є пошук можливих партнерів, налагодження прямих ділових контактів, організація виставкової діяльності, сприяння ефективній участі в тендерах.
б) дипломатичні відносини:

Аргентинська Республіка першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України (5 грудня 1991 р.) і першою в регіоні встановила з нашою державою дипломатичні відносини (6 січня 1992 р.). З березня 1993 р. у Буенос-Айресі діє Посольство України, а з травня 1993 р. в Києві – єдине Посольство, яке офіційний Буенос-Айрес відкрив на пострадянському просторі після розпаду СРСР.


Україна та Аргентина прагнуть до розвитку плідних відносин у економічній сфері, поглибленню взаємодії у міжнародних організаціях. З моменту формалізації міждержавних відносин Україна та Аргентина постійно демонструють взаємну налаштованість на розвиток політичного діалогу на високому рівні

Між Україною та Аргентиною підписані та набули чинності понад 40 двосторонніх угод. Серед них слід виділити Договір між Україною та Аргентиною про відносини дружби і співробітництва, міжурядові угоди про торговельно-економічне співробітництво, про сприяння та взаємний захист інвестицій, про співробітництво в галузі культури, науки та освіти, про науково-технічне співробітництво, про співробітництво в галузі агропромислового комплексу.



Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи Аргентини

а) державний устрій

Аргентинська Республіка - федеративна республіка. Чинна конституція діє  від 24 серпня 1994 р.
Глава держави - президент. Президента і віце-президента обирає населення шляхом прямого голосування в кожному виборчому окрузі країни. Якщо жоден з кандидатів на посаду президента не набере 40 відсотків голосів, то проводиться другий тур виборів між двома кандидатами на посаду президента, які набрали більшу кількість голосів. Президент і віце-президент обираються на 4 роки і можуть бути обрані на два терміни поспіль. Президент є головнокомандувачем збройних сил країни.
Президент Аргентинської Республіки - Крістіна ФЕРНАНДЕС де КІРШНЕР (Cristina Fernandez de Kirchner, жін).  Віце-президент - Амадо БУДУ (Amado Boudou). Обрані  23 жовтня 2011 р.
Законодавча влада здійснюється Національним конгресом - парламентом (El Congreso Nacional), який складається з двох палат: Сенату (Senado) і Палати депутатів (Camara de Diputados).
Сенат складається з 72 сенаторів, які обираються прямим голосуванням: по 3 представника від кожної із 22 провінцій від федерального столичного округу і від національної території Вогняна Земля. Строк повноважень Сенату - 6 років. Його склад поновлюється кожні З роки на третину. Нинішній склад Сенату поновлено на третину  23 жовтня  2011 р.
Голова - Амадо БУДУ (Amado Boudou).
До Палати депутатів обираються 257 депутатів прямим загальним і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Склад Палати депутатів кожні 2 роки поновлюється наполовину (поновлена наполовину  23 жовтня 2011 р.).
Голова - Хуліан Андрес ДОМІНГЕС  (Julián Andrés Domínguez).
Виконавча влада здійснюється президентом та урядом. Нинішній уряд сформовано 10 грудня 2011 року.
Глава уряду Аргентинської Республіки - Президент Аргентинської Республіки - Крістіна ФЕРНАНДЕС де КІРШНЕР (Cristina Fernandez de Kirchner).
Голова уряду - Хуан Мануель АБАЛЬ МЕДІНА (Juan Manuel Abal Medina), призначений 11 грудня 2011 р.
б) система примусу та переконання:
Збройні сили Аргентини (ісп. Fuerzas Armadas de Argentina) — сукупність військових формувань Аргентини, які призначені захищати її свободу, незалежність і територіальну цілісність. Головнокомандувачем Збройних Сил Аргентини є президент, управлінням ними займається Міністерство Оборони.

Структура Збройних сил Аргентини базується на Законі про Національну Оборону №23554, затвердженому 1988 року. Згідно з ними ієрархія Збройних сил виглядає так:

1.Президент Аргентини

2.Національна рада оборони, до якої входить президент, віце-президент, міністри Кабінету міністрів

3.Національний конгрес Аргентини

4.Міністерство оборони

5.Генеральний штаб

6.Сухопутні війська (ісп.. Ejército Argentino), військово-повітряні сили (ісп. Fuerza Aérea Argentina) і військово-морські сили (ісп. Armada Argentina)

7.Національна жандармерія, яка охороняє прикордонні райони (ісп. Gendarmería Nacional Argentina), і Берегова охорона (ісп. Prefectura Naval Argentina), яка стежить за прибережними територіями

8.Народ Аргентини



Розділ 5. Загальна характеристика правової системи Аргентини

а) історичні етапи розвитку системи права:

Становлення і еволюція аргентинської правової системи відбувалися по загальним закономірностям, властивим розвитку будь-якої національної правової системи, хоча в цих процесах були і свої особливості. Правова система Аргентини в цілому відноситься до романо-германської правової сім'ї, входячи в її відокремлену латиноамериканську групу. Первісною основою для формування аргентинського права виступила правова культура колишній метрополії - Іспанії. Конституционное право багато в чому слід моделі США, на цивільне право значно вплинув французьке і німецьке законодавство.

  Джерелами права в Аргентині є:

1) нормативно-правові акти;


   2) правові звичаї;
   3) міжнародні договори;
   4) загальні принципи права;
   5) правова доктрина;
   6) судова практика (судові прецеденти).
б) найважливіші галузі діючого права:
Цивільне та суміжні з ним галузі права.Чинний ГК Аргентини був прийнятий 29 вересня 1869 і вступив в силу 1 січня 1871. Однак прийняття окремих поправок до 1871 ГК не знімає питання про докорінну реформу цивільного законодавства, однією з головних задач якої є подолання дуалізму приватного права шляхом об'єднання цивільного і торговельного законодавства в єдиному кодифікаційної акті. У 1998 р. в Аргентині опублікований проект нового Цивільного кодексу, який в 2001 р. був затверджений Палатою депутатів та передано для розгляду до Сенату. Це вже третя спроба прийняти новий ЦК з 1986 р.

Ряд важливих цивільно-правових положень містить і Конституція в редакції 1994 Зокрема, ст.42 встановлює, що споживачі і користувачі майном та послугами мають право: на захист свого здоров'я, безпеки та економічних інтересів; на адекватну і правдиву інформацію на свободу вибору; на умови рівноправного та гідного поводження. Влада забезпечують захист цих прав, охорону конкуренції проти будь-якої форми руйнування ринків, контроль над природними монополіями і законними, над якістю та ефективністю суспільних послуг та установа товариств споживачів і користувачів. У 1993 р. прийнятий перший в історії Аргентини Закон про захист споживачів.

Торговий кодекс 1859 (ТК), розроблений за участю вищезгаданого Сарсфельда, був прийнятий для Республіки в цілому в 1862 Він містив чотири книги: про комерсанта; про торгівлю; про торгових контрактах; про права та обов'язки, що виникають із мореплавання і неплатоспроможності. У 1889 р. ТК був повністю переглянутий; в нього включили положення про акціонерні товариства, біржах, чеках, поточних банківських рахунках, акцій сертифікатах, морських застави. На додаток до ТК був прийнятий ряд спеціальних законодавчих актів (Декрет про компанії змішаної економіки 1946 р., закони про кооперативних товариства 1926 року, про комерційні підприємствах 1934 р., о банкрутство 1933 р.).Порядок функціонування ринку цінних паперів встановлено Законом 1968 р. заснував Національну комісію з цінних паперів. Вексельний обіг регулюється Декретом-законом від 19 липня 1963 р., зміст якого співпадає з однаковим законом про вексель, затвердженим Женевською конвенцією 1930 Звернення чеків регулює Декрет-закон від 12 червня 1963 р., який дотримується принципів однаковим законом про чеках, затвердженого Женевською конвенцією 1931Закон про авторське право прийнятий в 1933 р. і відповідає міжнародним стандартам. Декрет 1994 поширив захист на комп'ютерні програми. У 1996 р. прийнятий новий Закон про патенти на винаходи та корисні моделі, також відповідає сучасним міжнародним стандартам. Торговельні марки та торгові назви регулюються Законом від 26 грудня 1980 .

Трудове право Аргентини, всупереч прямим приписом Конституції, до цих пір не кодифіковані. Трудове законодавство в країні стало активно формуватися в 1920-і рр.. Найвищого рівня воно досягло при режимі Х.Д. Перона, який робив численні поступки робітничого класу, одночасно поставивши під жорсткий урядовий контроль профспілки. У 1974 р. прийнято Закон про трудові договори. Сучасне трудове право передбачає право на страйк, на укладання колективних договорів, 48-годинний робочий тиждень при 8-годинному робочому дні.



в) карне та процесуальне законодавство:
Аргентинський КК має дві частини: Загальну і Особливу. Загальна частина складається з 12 розділів, що містять 78 статей. Особлива - з 12 розділів, що містять 228 статей. У розділах Загальної частини регулюються питання застосування кримінального закону, системи покарань, порядок його призначення і т.д. У Особливої частини містяться норми про караності певних видів злочинних діянь. Згідно з існуючим розподілом повноважень між федерацією і провінціями, федеральні законодавчі органи приймають кримінальні кодекси та інші закони, що встановлюють відповідальність лише за "delitos" (злочини, проступки), залишаючи за місцевими урядами законодавство про "faltas" і "contravenciones" (порушення).

Для кримінального права Аргентини, як і інших країн регіону, характерно негативне ставлення до смертної кари. Конституція 1853 заборонила призначати смертну кару за політичні злочини. Законодавство про страту часто змінювалося. У 1921 р. був закріплена відмова від її застосування за загальнокримінальної злочину. Хоча в 1950 р. смертна кара знову з'явилася в Кримінальному кодексі як санкцію за деякі злочини, вчинені у військовий час, Конгрес не відновив можливість застосовувати її в мирний час.

Серед видів покарання відсутній і конфіскація майна, яка, відповідно до ст.17 Конституції, "назавжди виключається із Кримінального кодексу Аргентини". Забороняється також покарання батогом (ст.18).Кримінальний процес в Аргентині заснований на нормах Конституції і регулюється КПК, який набрав чинності в 1992 р. (щодо військовослужбовців також Кодексом військової юстиції).Згідно з Конституцією ніхто не може примушений давати показання проти самого себе, ніхто не може заарештувати, окрім як на підставі письмового наказу компетентних органів влади (ст.18). У відповідності до законодавства поширена практика звільнення обвинувачуваних до суду під застави р. Судовий розгляд, як правило, публічне. Конституція передбачає, що всі загальнокримінальної справи, крім звинувачень в порядку імпічменту, розглядаються судом присяжних.Через п'ять років після вступу в силу УПК 1991 розпочато підготовку його реформи у зв'язку з ратифікацією нових міжнародних актів про права людини.
Розділ 6. Загальна характеристика судової системи країни

а) структура судів
Судовий система складається з федеральних і провінційних судів. Федеральні суди включають Верховний суд правосуддя,17 апеляційних судів, окружні і територіальні суди на місцях. Провінційні системи, організовані за зразком федеральної, включають верховні, і нижчестоящі апеляційні суди.

Федеральний Верховний суд складається з 9 суддів, які призначаються Президентом за згодою Сенату. У такий же спосіб федеральні призначаються інші судді. Судді Верхової і нижчих судів зберігають посаді, доки поводяться бездоганно. Після досягнення суддями віку 75 лет необхідно їхнє нове призначення у вищевказаному порядку (на 5-річний термін).

Верховний суд здійснює свою юрисдикцію як апеляційний (за виключеннями, передбаченими Конституцією). Єдиною і остаточною інстанцією він служить у справах, що стосуються іноземних послів, посланців і консулів, у справах, де стороною є будь-яка провінція, і т.д.

Право вибору суддів і управління судової владою лежать на Раді суддів. Рада утворюється періодично таким чином, аби зберігалося рівновагу між представництвом політичних органів, обраних в результаті всенародних виборів, суддів всіх інстанцій і адвокатів з федерального списку. У нього входять також представники академічної та наукового середовища, число яких передбачає закон. Рада суддів має право: вибирати за допомогою публічних конкурсів кандидатів у магістратуру нижчої інстанції; висловлювати пропозиції, пов'язані з трьома кандидатами для призначення суддів нижчих судів; управляти ресурсами та виконувати бюджет, які закон асигнують на управління правосуддям; здійснювати дисциплінарні стягнення суддів; вирішувати питання про початок процедури відсторонення суддів, сформулювавши звинувачення відповідне.

б) апарат контролю за дотриманням законності:

В Аргентині немає спеціального органу конституційного контролю; відповідну функцію виконують суди загальної юрисдикції всіх рівнів. Верховний суд має право оголосити будь-який законодавчий акт антиконституційним.Прокуратура є незалежним органом з функціональної і фінансової автономією.Стаття 86 Конституції Аргентини передбачає посаду, аналогічну посади омбудсмана. Захисник народу - незалежний орган, заснований усередині Конгресу країни, що діє з повною функціональною автономією без отримання інструкцій від будь-якої влади. Його завдання - захист і охорона прав людини та інших прав, гарантій і інтересів, що захищаються Конституцією. Захисник народу призначається і усувається з посади Конгресом 2 / 3 голосів присутніх членів кожної з палат. Він перебуває на своїй посаді 5 років і може знову бути призначений тільки один раз.Вищим органом фінансово-економічного контролю в Аргентині є Генеральна палата аудиту (Auditoria General), що здійснює свої повноваження від імені та в порядку "технічної допомоги" законодавчої влади. Голова палати призначається за пропозицією партії політичної опозиції з найбільшою кількістю представників у Конгресі. У віданні Генеральної палати аудиту знаходиться контроль за законністю всієї діяльності централізованого та децентралізованого державного управління. При необхідності вона втручається в процедуру схвалення або відмови від представляються рахунків та державних фондів інвестицій.


ВИСНОВОК:

Аргентина — федеративна республіка. У країні діє Конституція 1853 р. У неї неодноразово вносилися виправлення. Останні були внесені в 1994 р. До складу Аргентини входять 23 провінції й федеральний столичний округ Провінції. Федеральний столичний округ: Буенос-Айрес. Найбільше місто й столиця країни — Буенос-Айрес. Система державної влади базується на принципах представницької демократії, найважливішими з яких є виборність всіх органів влади й поділ влади. Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес, що складається із двох палат: Сенату (72 сенатора) і палати депутатів (257 депутатів). Конгрес щорічно затверджує національний бюджет, встановлює прямі й непрямі податки, засновує федеральний банк і регламентує його роботу, приймає митне законодавство, встановлює правила експорту й імпорту.



Аргентинська Республіка першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України (5 грудня 1991 р.) і першою в регіоні встановила з нашою державою дипломатичні відносини (6 січня 1992 р.). З березня 1993 р. у Буенос-Айресі діє Посольство України, а з травня 1993 р. в Києві - Посольство Аргентинської Республіки.
Аргентина була єдиною країною Америки, яка визнала Українську Народну Республіку і встановила з нею дипломатичні відносини у 1921 р.
Зацікавленість України у розвитку відносин з Аргентиною визначається рядом історичних факторів. Насамперед, важливістю політичного діалогу і співробітництва з метою зміцнення міжнародних позицій України. Аргентина є впливовою на міжнародній арені країною, відіграє важливу роль в ОАД, "Групі Ріо", МЕРКОСУР, інших міжнародних організаціях. Активізувалась її діяльність в ООН. У 1996-1997 рр. Аргентина була членом Ради Безпеки ООН.
Позитивним фактором розвитку двосторонніх відносин є наявність в Аргентині численної української громади (до 350 тис. осіб).
Чинна договірно-правова база українсько-аргентинських відносин нараховує 48 документів міждержавного, міжурядового, міжвідомчого та міжрегіонального характеру, які охоплюють різні напрямки співробітництва, що надає двостороннім відносинам різноплановості та багатосторонності.

Список літератури:

  1. Історія світової економіки: Підручник вузів / За ред. Г.Б. Полякова, О. М. Маркової. - М.: ЮНИТИ, 2008.

  2. Латинська Америка і Кариби. Політичні Інститути та процеси / відп. ред. З.В. Іванівський - М: МУЛУ РАН, 2007.

  3. Мироненко Н.С. Введення в географію світового господарства. - М.: Изд-во Ун-ту ім. Дашкової, 2007.

  4. Наумов О.С., Холіна В.М. Географія населення і господарства світу: Навчальний посібник. - М.: Изд-во гімназії "Відкритий світ", 2007.

  5. Холіну В.М. Географія людської діяльності: економіка, культура, політика - М.: Наука, 2006.

  6. Шемякін Я.Г. Латинська Америка: традиції і сучасність. М.: Наука, 2008.

  7. Економічна географія капіталістичних країн, що розвиваються / Под ред. В.В. Вольського и др. - М.: Изд-во МГУ, 2008.

  8. Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В.Д. Ткаченко, С.П. Погребняк, Д.В. Лук'янов.

  9. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. чл.-корр. РАН, проф. М.В. Баглая, д.ю.н., проф. Ю.И. Лейбо, д.ю.н., проф. Л.М. Энтина. – М.: "Норма", 2004. – 832 с.

  10. Дмитрієв А. І., Шепель А. О. Порівняльне правознавство / Відп. ред. В.Н. Денисов. – К.: Юстініан, 2003. – 184 с

  11. http://ru.wikipedia.org ;

http://eduknigi.com/geo_view.php?id=457

http://senatm.com/uchebniki-sravnitelnoe-pravo/osoblivosti-pravovoji-sistemi-meksiki-inshih.html

http://www.zen.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=379:2010-02-06-01-54-53&catid=44:2010-02-06-01-53-10&Itemid=32

скачать файл



Смотрите также:
Практики з еом
211.73kb.
“Основні етапи становлення і розвитку обчислювальних систем від абака до комп’ютера. Сфери застосування сучасної комп’ютерної техніки.”
187.93kb.
Рабочая программа производственной практики
259.56kb.
Программа предвыпускной производственной практики на получение рабочей профессии "Оператор эвм"
91.25kb.
Несколько примеров этой практики РФ со ссылками интернет ресурсов
125.68kb.
Программа полевой практики по топографии
142.03kb.
Практики путешествий русских писателей-модернистов по Европе в конце XIX начале ХХ вв
55.69kb.
Программа учебной практики
177.1kb.
Успешной практики
132.66kb.
Ii международная научно-практическая конференция "Актуальные вопросы теории и практики филологических исследований"
34.05kb.
Музейные практики США ХХ – ХХI вв.: Институциональные аспекты
351.88kb.
Программа производственной практики студентов 4 курса
79.3kb.