klevoz.ru страница 1
скачать файл
Герц Олена Іванівна

Заступник директора з навчально-виховної роботи

Жовтоводської середньої загальноосвітньої

з профільними класами школи № 5


ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ
ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЇХ В ПРАКТИКУ РОБОТИ
Завдання школи - побачити в кожному вихованцеві “живинку”,

корінь, що живить його духовні сили”
В.О. Сухомлинський

Сьогодні перед освітою стоїть завдання підготовки учнів, які вміють творчо мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору, мають достатню теоретичну підготовку, вміють реалізувати її на практиці.

Сучасність вимагає навчити учнів самостійно і творчо розв'язувати проблеми, шукати нову інформацію й робити висновки, а не подавати готові знання. Тому нині впроваджується в школі технологія особистісно-орієнтованого навчання. Це освітня технологія, головною метою якої є взаємний і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні й партнерстві у спільній діяльності.


Цілі особистісно- орієнтованого навчання:
1. визначити життєвий досвід кожного учня, пізнавальні здібності, рівень інтелекту, інтереси, які спочатку треба розкрити, а потім розвинути в навчальному процесі;
2. формувати позитивну мотивацію до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів;
3. озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідних для сучасної людини.
Зміст, методи та прийоми цієї технології спрямовані на формування особистісно значущих способів пізнання шляхом організації цілісної пізнавальної діяльності учнів.
Особистісно орієнтоване навчання — це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самостійність: суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Визнання учня ключовою фігурою всього освітнього процесу — це і є особистісно орієнтована педагогіка.
Основні завдання особистісно орієнтованого навчання:
1. розвинути індивідуальні позитивні здібності кожного школяра;
2. максимально виявити і використати індивідуальний досвід учня;
3. допомогти дитині пізнати себе, самовизначитися та само-реалізуватися;
4.сформувати культуру життєдіяльності, навчити правильно визначати лінії поведінки.
Особистісно орієнтоване навчання — саме той шлях, який дає змогу організувати навчання з повагою до особистості, із врахуванням особливостей індивідуального розвитку, потреб кожної дитини. Потрібно побудувати навчання таким чином, щоб високі результати були досягнуті через поєднання пізнавальних можливостей і потреб школяра, щоб під практичну діяльність підводилося теоретичне підґрунтя.
Основні ознаки особистісно орієнтованого навчання:
1. стимулювання розвитку, саморозвитку і відповідальності учнів;
2. зосередження на потребах дитини;
3. гуманізація навчального спілкування;
4. співпраця, співтворчість учня і вчителя;
5. переважання навчального діалогу;
6. турбота про фізичне та емоційне здоров'я;
7. пристосування методики до можливостей учнів.
Принципи особистісно орієнтованого навчання (за Л.Друзь):
1. Принцип «розвивальної допомоги» — не робити за учня, не вказувати йому, що робити, а допомогти спробувати власні сили і власну активність, щоб він сам обирав рішення і відповідав за них. Потрібно не подавати готові знання, а створити умови, у яких виявляється власна пізнавальна активність дитини і вона визначить для себе цілі, зміст та методи роботи, власні цінності. Навчання повинно бути дослідницьким. Урок — це час, протягом якого діти вчаться самостійно діяти, дискутувати і приймати рішення. При цьому розвивається самосвідомість і само реалізується особистість.
2. Принцип «свобода вміння».
Учні вільно обговорюють проблеми, співпрацюють один з одним, а вчитель виступає в ролі старшого члена колективу, консультанта, джерела досвіду.
Учень — суб'єкт навчання. Знання для нього є сплавом суспільного та індивідуального досвіду, які він засвоює тільки тоді, коли сприйняття, переробка та використання забезпечені активною психологічною діяльністю.
Учителю недостатньо організувати навчальний процес, потрібно ще визначити спосіб засвоєння знань, тобто види діяльності учня.

УРОК У СИСТЕМІ ОСОБИСТІСНО- ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

«Урок – це мистецтво. Бувають уроки більш цікаві, ніж якийсь спектакль… У педагогіці не прийнято говорити про драматургію уроку, а шкода: хороший урок – це і зав'язка, і кульмінація, і розв'язка, і текст, і підтекст»
С.Л. Соловейчик
  

Проектування навчального процесу в особистісно орієнтованій системі навчання не обмежується тільки спеціальним конструюванням навчального матеріалу, яке б забезпечувало учню свободу вибору в роботі з цим матеріалом. Важливо, як цей матеріал учитель використовує на уроці.



Функції та форми організації уроку 

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. У цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель.



Три правила закладені в основі нової технології уроку.
Перший: «Урок – це відкриття істини, пошук та розуміння її в спільній співпраці учителя та учня».
Другий: «Урок є частиною життя дитини».
Третій: «Людина на уроці завжди залишається найвищою цінністю , будучи у ролі цілі та ніколи не виступатиме в ролі засобу».

ТИПИ УРОКІВ ЗА ОСНОВНИМИ ДИДАКТИЧНИМИ ЦІЛЯМИ



  • Урок вивчення нового матеріалу

  • Урок закріплення знань

  • Урок повторення

  • Урок узагальнення та систематизації знань

  • Урок контролю

Основні компоненти сучасного уроку

  • Організаційний

  • Цільовий

  • Мотиваційний

  • Комунікативний

  • Змістовний

  • Технологічний

  • Контрольний

  • Аналітичний

Для цього вчитель, працюючи з класом у полілоговому режим, виділяє різні індивідуальні семантичні «коди» та, спираючись на них, відбирає ті, які найбільше відповідають науковому змісту знань, що підлягають засвоєнню.

Відомо, що логічні суттєві ознаки, зафіксовані у понятті, не завжди особистісно значущі для учня. Часто учень і вчитель по-різному сприймають один і той самий зміст. Виникає необхідність погодження цих сприймань, перекладу того змісту, яким володіє учень, на науковий зміст, тобто відбувається своєрідне «окультурювання» суб'єктного досвіду учня. Саме таке завдання має вирішувати вчитель за допомогою усього класу на уроці.

Робота на уроці з суб'єктним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки: не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.

У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співробітничають з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням. Учитель постійно звертається до класу із запитанням типу:



  • що ви знаєте про це?

  • які ознаки властивості ви можете виділити (назвати, перелічити тощо)

  • де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?

  • з якими з них ви вже зустрічалися? тощо.

У перебігу бесіди немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, точкизору, виділивши які, вчитель потім починає обробляти їх з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він повинен не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання. Учні не просто засвоюють готові зразки, а й усвідомлюють, яким чином вони отримані, чому в їх основі лежить той чи інший зміст, якою мірою він відповідає не тільки науковому знанню, а й особистісно значущим цінностям (індивідуальній свідомості). Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому жорстко задано контекст та зміст бесіди, але їх передачу організовано як «зустріч» різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.

Саме такий урок можна назвати особистісно орієнтованим. Під час його проведення учитель не просто чуйний до дітей, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке підлягає засвоєнню. За таких умов знання, які необхідно засвоїти, стають особистісно значущими.

Основні вимоги до уроку

Сформулюємо основні вимоги до особистісно- орієнтованого уроку:



  • пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

  • орієнтація та процес навчання;

  • орієнтація на особистісні досягнення учнів;

  • створення емоційно-актуального фону уроку;

чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;

  • раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

  • використання активних методів навчання;

  • зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;

  • формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

  • заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

Вимоги до структури уроку.

Необхідно:

- правильно визначити дидактичні та виховні цілі уроку і його значення в системі уроків з теми;

- визначити тип уроку, продумати його структуру;

- пов'язати цей урок з попередніми і наступними уроками;

- відібрати та застосувати оптимальні методи вивчення нового матеріалу;
- забезпечити систематичний і різносторонній контроль знань учнів;
- продумати систему повторення та закріплення вивченого матеріалу;
- знайти оптимальне місце домашньому завданню.


Вимоги до підготовки та організації уроку

- забезпечити на уроці охорону життя школярів;
- починати підготовку до уроку з планування системи уроків з даної теми;
- своєчасно підготувати до кожного уроку дидактичний матеріал, технічні засоби навчання;


- забезпечити різновид типів уроків в системі уроків з даної теми;

- забезпечити можливість для учнів частину знань на уроці отримувати самостійно під контролем учителя.

Вимоги до змісту уроку та процесу навчання

- урок має бути виховуючим;
- обов'язково виконувати вимоги, які витікають з основних дидактичних принципів, тобто забезпечити вивчення основ науки, систематичність, якість знань, врахування індивідуальних можливостей, зв'язок отриманих знань із життям;

- процес пошуку істини має бути суворо доведеними висновками учнів та вчителя, доказовим;
- у процесі навчання потрібно виховувати охайність, терпимість, впертість у досягненні мети, вміння поводити себе в колективі


Вимоги до техніки проведення уроку.

-урок має бути емоційним, викликати інтерес до навчання, виховувати потребу в знаннях;
- темп и ритм уроку повинні бути оптимальними, дії учителя і учнів завершеними;
- необхідний повний контроль у взаємодії учителя та учнів на уроці, педагогічний такт


-побудувати атмосферу доброзичливості та активної творчої справи;
- змінювати по можливості види діяльності учнів, оптимально узгоджувати різні методи навчання;
- забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму;
- керувати навчальним процесом на уроці.
Пам'ятайте!
Більшу частину уроку працюють учні.


Засоби досягнення мети

Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.

Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути:


  • використання різноманітних форм і методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб'єктний досвід учнів;

  • створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

  • стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;

  • використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

  • оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;

  • заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;

  • створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

 Виділення загальних завдань та засобів організації особистісно зорієнтованого уроку має бути конкретизоване вчителем у залежності від призначення уроку, його тематичного змісту.

Для того щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її етапами: Орієнтація - Визначення мети - Проектування - Організація - Реалізація - Контроль - Оцінка.



Технологія особистісно-орієнтованого уроку (за С.Подмазіним)
1. Етап орієнтації:
 мотивація вчителем запланованої діяльності, позитивна настанова на роботу;
 орієнтація учнів щодо місця певного знання в цілому курсі, розділі, темі за допомогою схем, таблиць, опор, вербальних засобів тощо;
 визначення особистісного досвіду учнів і пов'язання цього досвіду з проблемами заняття.
2.Етап визначення мети передбачає:
 що може дати робота саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя;
 визначення показників досягнення поставлених завдань.
Методи і прийоми реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, прийоми розвитку пізнавального інтересу.
3. Етап проектування:
 залучення учнів до виконання випереджальних завдань, підготовки повідомлень, рефератів, виготовлення та відбору наочності;
 складання плану роботи;
 обговорення плану уроку.
4. Етап виконання плану діяльності:
 подання можливих варіантів і способів виконання навчальної діяльності (усна чи письмова форма, типи завдань, форми звітності, індивідуальна робота чи робота в групах, робота з текстом чи іншими засобами одержання інформації);
 вибір учнями способу фіксації нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);
 варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнем складності та способом виконання).
Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху, пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень; ви-конання творчих завдань; кооперація учнів, створення ситуації взаємодопомоги тощо.
5. Етап контрольно-оцінювальний:
 заохочення учнів до різних видів контролю, самоконтролю, взаємоконтролю, роботи в групах;
 участь у виправленні помилок і недоліків у знаннях, усвідомлення їх причин шляхом взаємо-та самоаналізу;
 надання можливості дітям самостійно або за участю вчителя, інших учнів порівнювати отримані результати з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі;
 використання механізмів цінування (позитивного ставлення до успіхів школяра), оцінювання (виставлення рівневих оцінок за 12-бальною системою, поурочним балом, рейтингом) не тільки результатів, а й самого процесу навчання.
6. Заключний етап:
 усвідомлення учнями ситуації досягнення мети;
 відчуття успіху;
 підкріплення позитивної мотивації, тобто реалізація «методу «Цінування».

«Сучасний урок - це урок, на якому вчитель викладає новий матеріал зрозуміло й доступно».


«Сучасний урок - це веселий, пізнавальний, цікавий, неважкий урок, на якому вчитель і учень вільно спілкуються».
«Сучасний урок - це урок, на якому не доводиться робити щораз те саме, це різноманітний урок».
«Сучасний урок - це урок, на якому вислуховують будь-яку твою думку, урок, де людина учиться бути людиною».
«Сучасний урок - це урок, на якому почуваєш себе впевнено».
 «Сучасний урок - це урок без стресів».

Вимоги до сучасного уроку (поради молодим вчителям)

У законі Україні «Про загальну середню освіту» зазначено: головною метою діяльності сучасних освітніх установ є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду. Сучасна школа потребує вчителя, здатного розпочати зміни в освітньому середовищі з самого себе. Орієнтація дванадцятирічної школи на профільне навчання ще більше змушує акцентувати увагу на розвиток таких умінь учителя, як здатність до розробки авторських програм, підготовку сучасного дидактичного матеріалу, орієнтації в найновіших досягненнях та перспективах розвитку науки, з якою пов’язаний предмет викладання. Одним із способів оптимізації та активізації процесів реформування освіти є введення в практику діяльності шкіл комп’ютерних, інформаційно-комунікаційних технологій. Успішність, досягнення позитивних результатів у навчанні та підвищення викладання досягається в результаті запровадження навчально-методичних комплексів з кожного навчального предмета: державний стандарт, інструктивно-методичний лист, перелік підручників та навчальних посібників, календарно-тематичне планування, література для вчителя, критерії оцінювання навчальних досягнень, інструкції для учнів тощо.

Основа навчання – урок. Урок – це така форма організації навчальної роботи, яка включає різноманітні колективні та індивідуальні заняття учнів класу під керівництвом вчителя з метою свідомого, активного і міцного засвоєння ними певного навчального матеріалу.

Питання про типи або види уроків цікавило методистів і педагогів багато десятиліть. Але і до сьогодні воно остаточно не вирішено. Найвдалішим слід вважати класифікацію уроків за метою: вступні і підготовчі уроки, уроки пояснення нового матеріалу, уроки закріплення пояснення, уроки розв’язування задач, уроки перевірки умінь і навичок, уроки узагальнення і систематизації знань, комбіновані. Для перевірки домашнього завдання можна учням запропонувати вправи, подібні до домашніх, диктант, усні вправи тощо... В окремих учнів можна взяти роботи на перевірку, а останнім запропонувати взаємоперевірку в парах, групах, звірити з відповідями на відкидній дошці, моніторі і т. д. Якість виконання учнями домашніх завдань можна перевірити по-різному, залежно від характеру роботи, віку учнів та багатьох інших умов: читати, записувати на дошці., запропонувати самостійну роботу.

Після цього можна перейти до пояснення, записавши тему.

Пояснення нового матеріалу можна теж проводити по-різному. В старших класах доцільно проводити лекції, евристичні бесіди (на допомогу майбутнім студентам), оскільки в вузах учням доведеться багато слухати лекцій і конспектувати. У восьмирічній школі пояснення проводиться у формі бесіди з використанням знань учнів. При такій формі учні мають бути активніші, вчитель має зворотній зв’язок, зразу має змогу переконатися, що учням не зрозуміле, спрямувати їх міркування.

Дуже важливо цілеспрямувати пояснення, щоб учні відразу зрозуміли, про що йтиметься на уроці. Це можна зробити за допомогою проблемної ситуації. Добре активізує учнів розповідь про якийсь епізод з життя класу, школи (екзаменаційна задача, олімпіадна...).

Тему уроку слід називати так, як вона формулюється в програмі чи підручнику. Після цього можна записати тему і перейти до пояснення. Скільки матеріалу можна пояснити учням? Чим менше, тим краще зрозуміють... Якщо матеріал можна пояснити за 3-5 хв., а молоді вчителі – 30 хв. то може в ньому загубитись основне і матеріал стане незрозумілим. Досвідчені вчителі пояснюють не весь матеріал, а роблять пропуски для самостійної роботи з підручником.

Недомовлене – принада для мислення. Основний матеріал, який учні повинні засвоїти, треба виділити.

Особливої уваги вимагає від учителя організація самостійної роботи учнів з додатковою літературою та при розв’язуванні задач підвищеної складності. При підготовці до уроку-семінару учням доцільно пропонувати такі завдання: підготувати доповідь, анотацію статті; ознайомитися з новим методом розв’язування задачі.

Людина щодня зустрічається з необхідністю дотримуватися тих або інших правил, які являють собою послідовність дій, які необхідно виконати в певному порядку. Ця послідовність-алгоритм: наперед задане зрозуміле і точне розпорядження щодо розв’язку задачі за певне число дій.

Математична модель – це система математичних співвідношень-формул, рівнянь, нерівностей і т.д., що відображають істотні властивості об’єкта або явища. Найбільш ефективно математичну модель можна реалізувати на комп’ютері у вигляді алгоритмічної моделі. Створюючи математичну модель для розв’язування задачі, потрібно виділити припущення, на яких ґрунтується математична модель; визначити, що вважати початковими даними, а що результатами.

Пропаганду книги, навчання прийомам роботи з книгою учителю слід вести систематично у найрізноманітніших формах, починаючи з молодших класів. За допомогою навчальної книги треба намагатися розв’язувати задачі управління самостійною діяльністю учнів і поступового формування не тільки умінь, а й бажання самостійно здобувати знання. Народна мудрість гласить: «Можна привести верблюда до води, але не можна змусити пити». Саме поняття пізнання відбуватиметься тільки тоді, коли учень захоче пізнати.

Щоб знання учнів були міцними, потрібно декілька хвилин, або і цілі уроки, відводити на закріплення після пояснення. Якщо учень зрозумів якусь формулу або теорему, то це ще не означає, що він її пам’ятатиме. В процесі виконання самостійних робіт навчальних і контролюючих відбувається закріплення вивченого. Головне при засвоєнні понять – уміння застосовувати їх на практиці, оперувати ними. Китайська мудрість вчить: «Скажи мені – я забуду. Покажи мені – я запам’ятаю. Дай мені виконати самому –я навчуся».

Процес формування понять не закінчується їх введенням. Він продовжується при використанні цих понять для означення інших понять. Велику роль при цьому відіграють дії:

1) підведення під поняття (розпізнавання поняття);

2) виведення наслідків із поняття.

Дехто протиставляє пам’ять мисленню і вважають, що потрібно розвивати мислення.

„Якщо є знання, здобуті пам’яттю, то буде і мислення» (Г.П. Бевз).

Основним критерієм уроку є не його зміст, а те, як учні працювали на уроці. Має значення темп уроку.

Тому не треба кожний урок робити так, щоб він точно відповідав вибраній заздалегідь системі і поурочному плану, бо такий урок не завжди буде найкращим.

Розв’язування задач дає можливість виховувати в учнів активність, самостійність мислення, наполегливість. Скільки часу треба відводити на уроках розв’язуванню задач? На це запитання не можна дати вичерпну відповідь. Усе залежить від вибраної теми і мети.

Під час вивчення всіх тем є можливість і потреба розв’язувати задачі усно. Вчителеві видніше, як розв’язувати усні вправи з підручника: письмово чи усно. Так, з підручника Я.М.Глинського з теми «Інформаційні процеси» вправи 1, 4, 5, 6 краще виконувати усно, а з теми «Принципи функціонування комп’ютера» вправи 1, 2. 3, 4, 5.

Що робити, коли учні не виконують домашні роботи? З’ясувати причину: невдало підібране завдання, недостатня вимогливість вчителя, несистематична перевірка завдань. Невиконання домашнього завдання одна із причин, неуспішності учнів.

Перед вчителем стоїть завдання не лише дати учням міцні знання і навички з основ наук, розвивати їх мислення, зацікавити вивченням, активізувати їх пізнавальну діяльність, а привчити самостійно працювати так, щоб, закінчивши школу, вони могли самостійно підвищувати свою кваліфікацію в майбутній трудовій діяльності.

У зв’язку з цим сучасна педагогіка та психологія спрямовують свої зусилля на те, щоб виявити можливість учня розширити і максимально використати їх для розвитку особистості. Тому підвищення ефективності уроку стало предметом особливої уваги з боку школи, вчителя і педагогічної науки.

Вміле володіння арсеналом педагогічного досвіду дасть можливість творчо використовувати існуючі шляхи підвищення ефективності уроків з інформатики і знаходити нові.

Серед традиційних методів навчання особливої уваги заслуговують евристичні бесіди, самостійні роботи, розв’язування задач навчального, логічного, пошукового характеру. Сучасна педагогіка і психологія спрямовує свої зусилля на те, щоб виявити здібності та можливості учня, максимально використати їх для розвитку його особистості. Цього можна досягнути не лише вдосконаленням змісту шкільного курсу, а й впровадженням таких методів, засобів та організаційних форм навчання, які б активізували пізнавальну діяльність учнів, розвивали їх мислення, здібності, привчали працювати самостійно і творчо.

Однією з форм, що активно запроваджується вчителями інформатики в навчальний процес, є нетрадиційні уроки. Так називають уроки, що не вкладаються в рамки традиційної методики навчання, на яких учитель не дотримується стандартної структури, методів і прийомів навчання.

Нетрадиційний урок – це передусім творчість, самобутність і навіть мистецтво вчителя. Такий урок може максимально стимулювати пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів, їх інтерес до навчання.

Розрізняють такі види нетрадиційних уроків: інтегровані, міжпредметні, театралізовані, ігрові, з різновіковим складом учнів та ін. Загалом, за формою організації нетрадиційні уроки бувають такі: семінар, урок-залік, урок-подорож, урок-лекція, урок-практикум, урок-КВК, урок-естафета, урок-гра, тощо.

Потрібно турбуватися про те, щоб на уроці кожний учень працював активно, захоплено, і використовувати це як відправну точку для виникнення та розвитку допитливості, глибокого пізнавального інтересу. Це особливо важливо робити у підлітковому віці, коли ще тільки формуються, а іноді ще тільки зароджуються постійні інтереси і нахили до певного предмета. Саме в цей період учителю треба розкрити притягальні сторони інформатики.

Важлива роль тут відводиться дидактичним іграм на традиційних уроках та урокам-іграм. Сучасна дидактика справедливо вбачає в них можливості ефективної організації взаємодії вчителя і учнів, продуктивної форми їх спілкування з елементами змагання, розкутості, інтересу у дітей; формується звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, уява, прагнення до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, фантазують. Ігри допомагають виховувати в учнів дисциплінованість, доброзичливість, почуття відповідальності та інші хороші якості.

Добре активізують учнів створення проблемних ситуацій. Якщо ж проблемна ситуація створюється формально, то витрачається дорогоцінний час, а проблему вирішує вчитель сам, а не учні.

Використання наочних посібників, дидактичних матеріалів допомагають вчителеві в розв’язанні поставленої мети.

Хороших наслідків досягають вчителі, використовуючи різні форми і методи навчання з урахуванням особистості учня.

Не слід хворобливо ставитись до помилок учнів при розв’язуванні задач. Слід відрізняти помилки в процесі вивчення теми і після вивчення теми. Помилки в процесі вивчення теми не шкідливі, а корисні. Вони сигналізують вчителю, чого саме даний учень не зрозумів. Можливо й інші учні не зрозуміли, але не проявили. Помилка дає вчителеві потрібну інформацію. Вчитель повинен не просто поправити помилку, а використати її. Вчитель повинен прагнути не до того, щоб якомога більше розв’язати задач, а щоб кожна з них була зрозуміла до кінця і була сходинкою в оволодінні інформатики. Вчителі задають багато запитань учням. Тим самим вони ставлять перед собою мету: активізувати увагу учнів всього класу; підказувати вірний хід розв’язку; узагальнювати відповіді.

Продумана і точна постановка запитань може служити розвитку творчого і логічного мислення учнів, реалізації особистості учня.



Шановні колеги!

Візьміть чашку терпіння, влийте в неї повне серце любові, дві пригорщі щедрості, посипте добротою, плесніть трішки гумору і додайте якомога більше віри. Усе це добре перемішайте. Намастіть на шматок відпущеного вам життя і запропонуйте кожному, кого зустрінете на своєму шляху. Успіху!!!
скачать файл



Смотрите также:
Та впровадження їх в практику роботи “Завдання школи побачити в кожному вихованцеві “живинку”
179.5kb.
Зміст роботи і завдання
123.5kb.
Індивідуальні Завдання для самостійної роботи з третьої іноземної мови (французької) для студентів факультету заочної та дистанційної освіти
270.81kb.
Впровадження системи управління якістю в практику українського університету
91.51kb.
Концепція розвитку наукової школи (далі Концепція) Університету банківської справи Національного банку України
85.77kb.
Завдання щодо роботи з обдарованими дітьми в умовах загальноосвітнього навчального закладу
92.64kb.
І. Аналіз роботи бібліотеки Костянтинівської зош І-ІІІ ступенів за минулий рік
319.17kb.
2012 Корсунь Світлана Віталіївна, заступник директора з навчально-виховної роботи, Кремінської школи-гімназії, м. Кремінна, Луганська обл Славимо вчителя ім’я
112.47kb.
Завдання групи в уважно прочитайте наступні запитання. Подумайте, які з запропонованих варіантів відповідей є правильними. Спосіб відповіді на ці запитання указано у кожному з них. Зверніть увагу на листок для відповідей
79.41kb.
Заступник директора Директор школи Крученова В. М. Алексєєнко В.І
204.41kb.
Реферат: Завдання та джерела нотаріального процесуального права План Вступ Завдання нотаріату
70.94kb.
Тематичний план самостійної поза аудиторної роботи
171.21kb.