klevoz.ru страница 1
скачать файл
Трохи про себе
Педагоги, викладачі і навіть майбутні вчителі – всі вони знають, що кожний окремий етап уроку повинен бути підсумований. Ось напевне і настав час підвести підсумки чергового етапу мого життя.
Якщо починати здалеку, то пам’ятаю, як ще в дитинстві цікавилась абсолютно всім, що було новим і незвичним. Завжди прагнула самостійності. Сама хотіла вдягатися, збиратися, іти по вулиці і сидіти в автобусі. Мабуть зважаючи на ці риси мого характеру, мама і сприяла тому, що до восьми років я встигла відвідати практично всі гуртки будинку дитячої творчості,починаючи з макраме і закінчуючи танцями. c:\users\user\desktop\конкурс\хамершех\x_76ba5e78.jpg

Коли настав час обирати школу для мене, батьки вирішили розвивати мої знання англійської мови. Тому я і розпочала навчання у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови. Ось тут і почалося найцікавіше.


Моя подруга (з нею я тісно спілкуюся і сьогодні) навчалася у музичній школі. Мені так подобалось, як вона грала, що я наслідувала її приклад і вирішила, що неодмінно буду грати на фортепіано. Музичну школу закінчила у 2008 році.

Хоча я і подорослішала, але бажання спробувати все не залишило мене. За час навчання в школі я відвідувала і гурток танців, і волейбольну секцію, і театральну студію «Рандеву», і художню школу. Всього по трошки, як-то кажуть. Напруженість графіку навчила мене ставити пріоритети та вирішувати проблеми по мірі їх надходження. Але таке розмаїття інтересів аж ніяк не сприяла чіткому визначенню мого майбутнього.

Коли в дев’ятому класі необхідно було вирішувати, що робити далі, єдине місце, де я уявляла себе більш-менш чітко, було педагогічне училище. І ось, я стала студенткою тепер вже рідного Кременчуцького педагогічного.
Ці чотири роки навчання принесли стільки яскравих спогадів та емоцій, що навіть при великому бажанні, я не змогла б їх забути. Тут я знайшла справжніх подруг, які, я впевнена, залишаться ними і після випуску. Саме тут я по-справжньому захопилась англійською мовою і всім, що з нею пов’язано.

А як можна забути про практику? Робота в таборі, пробні уроки, переддипломна практика, дітлахи, усмішки, безсонні ночі, сльози прощання… все це і надалі надихатиме мене на моєму життєвому шляху. Училище надавало безліч можливостей, кожну з яких я намагалася використати. Але головне, що дало мені училище – це відчуття реалізованості моїх мрій і планів.

Отже, станом на сьогоднішній день, я є студенткою 4 курсу, практично випускницею Кременчуцького педагогічного училища, з чіткою метою на майбутнє. Цілі, що були поставлені раніше, реалізовані практично повністю, але не менша їх кількість запланована на майбутнє.
Даний етап мого життя є ідеальним початком наступного. І я сподіваюсь, що майбутнє всіх сьогоднішніх випускників буде таким же яскравим і насиченим, як і наше теперішнє.

Хамаршех А.
Нещодавно мене попросили розповісти про себе щось цікаве .c:\users\user\desktop\x_303cfc3d.jpg

Спочатку думала, що в мене не виникне труднощів відповісти на це прохання, але, виявляється, що я не знаю з чого почати, що такого особливого в моєму житті, що буде цікавим оточуючим. Тому, вирішила почати майже з самого початку, з дитинства, щоб не пропустити щось важливе.

Себе я пам’ятаю сором’язливою дівчинкою в дитсадочку, завжди трималась за мамину руку, боячись її відпустити. А от вдома я була зовсім іншою: непосидючою, галасливою, веселою. Завжди відчувала тепло і любов, що дарували мені мої рідні. З нетерпінням чекала повернення додому з роботи тата або мами, а тим часом давала волю своїм фантазіям. Любила співати від всієї душі, щоб чули сусіди, танцювала. Іноді свої таланти показували разом з подругами, влаштовуючи міні-концерти, на які були запрошені тільки найближчі люди. Ключова фраза кожного концерту була: «Наступним номером нашої програми буде…», і тут таланту молодих «зірок» не було меж.

Згодом, батьки вирішили, що дитині вже час переходити на сцену більших розмірів. В першому класі я відвідувала одразу три гуртки: театральний, хореографічний та музичну школу, а ще через деякий час приєднались вокальний гурток та студія «Умілі руки». Жодне заняття не пройшло повз мене. З усього намагалась брати по максимуму. Цікавим було все, але перевагу в кінці кінців віддала хореографії. Перші роки видались найважчими. Трьохгодинні репетиції, тренування дуже виснажували, довгий час керівники не ставили мене до основного складу колективу. Кілька разів поривалася кинути відвідувати заняття, але, мабуть, впертість і сила волі не дозволили опустити руки. Воно було того варте: через кілька років, я зрозуміла, що танці для мене більше, ніж просто захоплення, це стало способом життя. З колективом проводили весь свій вільний час, виснажливі репетиції не припинялись, але це приносило тільки задоволення. Завдяки цьому від рядового учасника «доросла» до солістки колективу. Участь у концертах, конкурсах відкрила для мене різні куточки України. Свої композиції ми показували і у великих містах, і у невеличких селах і селищах. Завоювали безліч дипломів, кубків, медалей, подарунків. Танцювальний колектив став другою сім’єю, якій я віддала 12 років свого життя. Для мене це будуть спогади, якими я завжди буду пишатись.

Танцюючи, намагалась не забувати і про насичене шкільне життя. Вчителі прищепили мені любов до навчання, повагу до вчительської професії. Але школа - це не тільки підручники та домашні завдання, це ще й перші спроби публічних виступів, наукових робіт, виявлення організаторських здібностей. Школа заклала в мені ті якості, які я використовую в житті, дала міцні знання і віру в себе. Виходячи за поріг рідного навчального закладу, я була впевнена, що не загублюся у вирі цікавого і, водночас, складного життєвого шляху.

Наступною сходинкою і важливим етапом життя стало для мене навчання у нашому рідному училищі. Так, було нелегко, роботи вистачало завжди. Іноді заздрила своїм одноліткам, які рано повертались із занять додому, мали більше часу на розваги. Але я за чотири роки відкрила для себе скільки нового, цікавого, захоплюючого. Тут я знайшла справжніх друзів, тут пізнала, що таке доросле життя. Вперше почула, як до мене звертаються на «Ви», відчула відповідальність за десятки квіточок – маленьких дітей, мені довірили дати їм частинку свого світла, свого тепла, ласки, а головне – навчити. Приходячи в школу на практику, мене надихали щасливі безтурботні очі учнів. І хотілось кожне заняття, кожен урок провести не для «галочки», не для оцінки в журналі, а, як би це не звучало банально, для себе та учнів. Впродовж навчання, завжди перевіряла себе, чи правильний життєвий шлях обрала? Звичайно, були і злети і падіння, але я завжди відчувала підтримку викладачів, рідних, друзів. Кожен успіх надихав мене на щось нове, а нового було дуже багато, а, отже, успіхів теж немало. Чотири роки, проведені в нашому закладі, я не забуду ніколи, не забуду педагогічний колектив, своїх одногрупників, безліч цікавих пям’ятних моментів.

В цій розповіді можна було б згадати багато чого, але це я залишу для автобіографічної книги, яку я, можливо, напишу через багато років, де з висоти прожитих літ буде видно все чіткіше і яскравіше.

Супрунюк К.
Я, Сідєльнікова Вікторія Геннадіївна, народилася 17 серпня 1993 р. в м. Кременчук Полтавської області.

Від 2000 до 2008 року навчалася в Кременчуцькій гімназії №5, 9 класів якої закінчила з відзнакою. Протягом навчання в рідній школі, приймала участь в регіональних, обласних олімпіадах з французької мови. В результаті яких, стала переможцем. А також була призером Всеукраїнської олімпіади з французької мови.p6080096

Від 2008р. – студентка найкращого закладу м. Кременчука, а саме Педагогічного училища ім. А. С. Макаренка, на 4-му курсі якого й навчаюся.

Окрім навчання, професійно займаюся сучасними танцями протягом 12 років. За цей час побувала на багатьох конкурсах і фестивалях в різних містах України, таких як «Крок до зірок», «Чорноморські ігри», «Танцюючий бриз» та ін. А також приймала участь в таких телевізійних шоу як «Україна має талант», «Танцюють всі». Завдяки танцям побувала за кордоном: в Італії і Турції, де саме і виступала. Від цих поїздок отримала масу задоволення і вражень, а також спогадів на все життя.

Завжди прагну до кращого результату в своїй танцювальній діяльності, тому що розумію що це ще не межа. Я розумію, що досконалості немає меж, тому дуже багато над собою працюю. Я це роблю, бо мені це дуже подобається і я хочу втілити свою мрію в реальність.

Паралельно із тренуваннями, я працюю в Міському Палаці культури хореографом колективу «Дитячий світ» і студії танцю «Реверанс», де викладаю сучасні танці. В студії працюю лише пів року, але за цей час мої учні вже приймали участь в концертах і зайняли 2-ге місце на фестивалі по танцям. Результатом задоволена, але працюю над тим, щоб досягати ще більших і більших успіхів в своїй роботі.


З початку навчання й до сьогодні я ще жодного разу не пошкодувала, що вступила саме до Кременчуцького педагогічного училища ім.А.С.Макаренка.изображение 046

Мушу сказати, що змінити свій вибір, залишитися у школі, закінчити 11 класів, а вже потім вступати до вищого навчального закладу мене вмовляло чимало людей. Але я для себе твердо вирішила, що неодмінно повинна стати вчителем початкових класів. Іншої професії для мене просто не існувало.

Ще в дитинстві, граючи зі своїми подругами в школу (а це була моя найулюбленіша гра), я завжди виконувала роль учителя. А вже у школі всі твори на тему «Моя майбутня професія» писала лише про вчителя. Тому й не дивно, мабуть, що через декілька місяців я отримаю диплом, де буде вказано, що я – учитель початков их класів, а також керівник дитячого хорового колективу. Це дійсно варте всіх тих зусиль, які були покладені для здобуття даного фаху. Я не можу сказати, що мені було легко навчатися в училищі. Звичайно ж, нелегко… Як і більшість студентів, я теж неодноразово сиділа вночі над конспектами, різноманітними поробками та «художніми шедеврами». До шедеврів мої малюнки, звісно ж, не дотягують. Але й тут можу сказати, що за ці роки навчання я вдосконалила свої малювальні навички, створювала дійсно гарні вироби. Сама навіть часом дивувалася, що в мене це виходить. А знайомі весь час запитували: «Це ти намалювала?» І я з гордістю могла сказати: “Так”. Усе – завдяки висококваліфікованим викладачам, які працюють у педагогічному училищі.y_2b107804

Під час навчання в училищі я постійно розвиваюся, самовдосконалююсь, пізнаю щось нове для себе. Найперше мені важливо не комусь, а самій собі довести, що я – хочу, я – можу і, найголовніше, я – зумію! Адже одного бажання дійсно замало, щоб чогось досягнути в цьому житті – необхідно докладати зусиль, ставити перед собою цілі і впевнено прямувати до них. Треба зрозуміти одну важливу річ: «Ніхто за тебе нічого не зробить! Не варто на когось сподіватися! Усе в твоїх руках!»

Щодо моїх захоплень, то я дуже люблю музику і все, що з нею пов’язане. Тому я закінчила музичну школу з фаху скрипки та фортепіано. Зараз в училищі відвідую вокально-інструментальний ансамбль «Барви». Це дійсно той колектив, у якому я поринаю в чарівний світ музики. Тільки-но я беру до рук скрипку – поганий настрій зникає, і турботи дня залишаються десь далеко, а всі життєві негаразди здаються дріб’язковими. У музиці криється дійсно велика сила – сила, яка лікує душі й повертає надію на краще.

У складі ансамблю я постійно беру участь у виступах в навколишніх краях та на підприємствах. Щира посмішка на обличчях наших слухачів – це найвища нагорода за виступ. Адже немає нічого більш приємного, аніж дарувати люд ям радість і гарний настрій.

Але грою на музичних інструментах мої захоплення не обмежуються. У вільні від навчання хвилини я полюбляю вишивати хрестиком. Це дійсно унікальне заняття. Хрестик за хрестиком ти наче створюєш самого себе. І в кожній картині – себе нового.

Усім студентам, які будуть навчатися в Кременчуцькому педагогічному училищі, я хотіла б побажати терпіння, наснаги та творчих злетів. А також дати невеличку пораду: «Розвивайтесь, удосконалюйтесь,самостверджуйтесь. Ніколи не бійтеся пізнавати щось нове. Адже вчитель – це та людина, яка навчається протягом усього життя!»

Пидорина С.

Народилася я в м. Полтава 5 липня 1993.

З 2000 – 2008 навчалася в ЗОШ № 28, під час навчання в школі мала хобі, а саме заняття спортивно – бальними танцями. Я часто їздила на змагання де отримувала грамоти та медалі. Свої вподобання вирішила втілити в життя, а саме стати вчителем хореографії. В 2008 році вступила в Кременчуцьке педагогічне училище ім.. А. С. Макаренка та обрала такі кваліфікації як «Вчитель молодших класів» та «Керівник дитячого хореографічного гуртка», а також з 2 курсу обрала другу додаткову кваліфікацію «Соціальний педагог». За час навчання намагалася проявити себе як відповідальна, творча студентка. В педагогічному училищі я займаюсь танцями в ансамблі естрадно – класичного танцю «Арабеск», за цей час ми дуже багато виступали, їздили в різні куточки України, де намагалися дарувати красу всього танцювального мистецтва. В училищі нам дали гарні знання, які я зможу використовувати не тільки в своїй подальшій педагогічній діяльності, а й і в повсякденному житті. Дуже сподобалися різні види практики, які нас очікували в училищі, кожен вид практики, ще вища і вища сходинка до тієї вершини, яка зветься «Вчитель». Найцікавіша практика – це літня практика, де всі ми були в ролі вожатого, і були з дітьми не 45 хвилин, а вже трошки більше 24 години 21 день, це такі емоції незабутні, які будуть супроводжуватися все життя, а саме головне вони є не забутніми і дуже приємними. Кожна практика, нова ціль. Один із вирішальних етап в училищі – це була переддипломна практика. Ось тут ми могли в повній мірі реалізуватися, та перевірити свої сили, перевірити себе перш за все чи готова я піти стежкою, яка зветься «педагогічна діяльність» - готова, мені дуже сподобалось, спочатку було важко, але згодом звик до цього вихору, стало цікаво придумувати і придумувати щось нове для дітей, робити для них ще кращим та цікавішим урок. z_12df38bc

Я прийшла всю практику в Кременчуцькому педагогічному училища на відмінно. За роки навчання маю грамоти за активну участь в житті училища. Хочеться втілювати отримані знання в життя, а саме в наші «квіти життя» - дітей. Хочу працювати вчителем, хочу провести ті уроки, які ще не встигла провести за час практики, або ще новіші задумки по проведенням уроків. Кожен крок нашого життя, нова строфа в нашому життя, і так хочеться, щоб у дітей змалечку починалися ці строфи з каліграфічного, кольорового писання.



Лаврентьєва О.

Що я можу сказати про себе? Я мрійлива натура, мрію з раннього дитинства. Колись, як і всі діти мріяла стати лікарем, ветеринаром і артисткою, а потім сестра пішла до школи і я твердо вирішила, що буду вчителем. Мрії здійснюються. Коли я вступала на навчання, то все це порівнювала з дитячою грою, де учні – купа іграшок, я – вчитель, маленькі вирізані з аркуша паперу зошити з математики і української мови, в яких я писала і допускала помилки і які сама ж і перевіряла. І мабуть, що найголовніше улюблений урок – читання. Ось такою я була маленькою вчителькою, і хоча в дорослому житті я зрозуміла скільки самовідданої, наполегливої праці вимагає від вчителя урок, зрадити своїй дитячій мрії не змогла.

Найулюбленіше моє заняття – читання книг. Я читаю різну літературу, але все ж таки надаю перевагу світовій класиці. Не розумію тих людей, які ніколи не звертаються до книги, адже книга – це порадник і друг, це мудрість віків, це життя. Поринаючи у книгу, ти кожного разу проживаєш чиєсь життя і тим самим намагаєшся взяти щось корисне і для свого. Іноді ж книга допомагає розслабитись, забути про свої проблеми, втекти на деякий час від реальності.

А взагалі я люблю все. Люблю вишивати, люблю проводити час з рідними і друзями, люблю ходити до лісу, а ще у мене є одна слабкість: я люблю котів, у мене їх аж чотири. Коротше кажучи я люблю життя з усіма його крутими стежинами, чорними і білими полосами, з усіма за і проти, і це найголовніше просто жити і радіти кожному дню.



Ващенко Л.
скачать файл



Смотрите также:
Трохи про себе
98.45kb.
Тема 12. Психологія самопізнання Основні поняття
32.17kb.
Розв'язування вправ на формули скороченого множення
98.78kb.
Колонтитули
225.88kb.
Звідки походить письменник, хто його батьки, де він навчався, працював, публікував свої твори? Це вперше відкриває для себе не тільки читач, а й дослідник, бо хоч про життя Б
252.73kb.
Інтернет для батьків
70.44kb.
Практикум частина третя: тексти для диктантів 2004 тексти для диктантів
453.19kb.
Чорний письмовий стіл трохи уповільнює реакцію і притупляє увагу, у той час як дерев'яні столи більш світлих пофарбувань створюють відчуття надійності і містять потенціал росту
20.37kb.
Передвиборча програма кандидата на посаду керівника учнівського самоврядування Поддубного Нікіти, учня 9 класу Про себе
13.08kb.
Наказ №407 Про порядок замовлення документів про освіту
42.5kb.
Мета цього дослідження дати короткий огляд літератури із фонду Рівненської державної обласної бібліотеки, що містить відомості про родину Сапег
146.37kb.
Про затвердження плану заходів щодо дій
57.71kb.