klevoz.ru страница 1
скачать файл
В.В. Кулішов

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана»
Проблеми і перспективи конкурентноспроможності економіки України
Сучасні умови господарювання та функціонування економіки України - країни з ринковою економікою потребує розробки власної науково обґрунтованої макроекономічної моделі, в якій поєдналися б сучасні економічні явища, які належать Україні, та позитивний досвід світових ринкових держав.

Власне, моделювання економічної теорії і гіпотези дозволить достатньо чітко визначити проблеми та шляхи реформування економіки України.

Залежність України від міжнародної економіки можна розглядати з різних позицій. Проте, є аспекти, що визначають зовнішньоекономічну політику в сучасних умовах. Перш за все, треба усвідомлювати, що економіка України є експортно орієнтованою, частка промислової продукції, яка експортується, коливається на рівні 50% від загального обсягу промислового виробництва і формує близько 55% ВВП. Частка аграрного сектору і харчової промисловості в українському експорті становить близько 12% [1].

Реалізація стратегічної моделі повинна орієнтуватися на дві важливі галузі народного господарства України: агропромислову та гірничо-металургійну. Сільськогосподарська галузь разом із гірничо-металургійною слід розглядати як пріоритетні, що зможуть сприяти подальшому ефективному розвитку та становленню України як аграрно-індустріальної держави і виведенню її у світові економічні лідери в недалекому майбутньому.

З усіх проблем, для України як члена СОТ, найскладнішою є ситуація з аграрним сектором української економіки, оскільки цей сектор залишається найменш реформованим, забезпечуючи близько 16% робочих місць і майже 15%ВВП країни[2].

Але і за цих проблем, при стрімкому зростанні світових цін на продовольчі товари, яке має постійну тенденцію до зростання, Україна може отримати позитив при експорті сільськогосподарської продукції, тобто подвоїти експортний потенціал, особливо в країни Євросоюзу.

Україна має значні можливості для розвитку агропромислового комплексу у високоефективний, експортоспроможний сектор економіки. Зокрема, держава займає шосте місце на світовому ринку по експорту зерна, має майже третину запасів чорнозему та 27% орної землі в Європі (на душу населення в Україні припадає 0,66% га. орної землі, тоді як у Європі цей показник становить, у цілому, 0,25 га [3].

Зовнішньоекономічна стратегія має підпорядковуватися ідеї європейської інтеграції, використанню таких її форм і механізмів, які дають змогу повніше й ефективніше використовувати потенціал взаємозв'язків України з розвиненими країнами світу, особливо в трансфері технологій, залучення прямих інвестицій, запровадженні сучасних систем менеджменту та маркетингу. Звичайно, у своїй зовнішньоекономічній діяльності держава використовує як лібералізм, так і протекціонізм. Це залежить від кон'юнктури ринку, виду товарів і послуг, місця країни в міжнародному поділі праці, національних традицій підтримки вітчизняних виробників. Серед засобів державного зовнішньоторговельного регулювання, пов'язаного з протекціонізмом, слід відзначити не тільки захист внутрішнього ринку від конкуренції закордонних фірм, але і засоби стимулювання експорту, підтримку конкурентної національної продукції на світовому ринку.

Велике значення при проведенні політики державного протекціонізму має надаватися специфіці галузі, особливо сільського господарства. Ця галузь у ряді країн давно розвивається в умовах протекціонізму, щоб, по можливості, забезпечити позитивний баланс сільськогосподарського зовнішньоторговельного обороту, перевищення експорту над імпортом і ріст валютних надходжень.

В сучасних умовах потрібно, не гаючи часу, прийняти макроекономічне рішення щодо довгострокової орієнтації української економіки з орієнтацією не на темпи ВВП, а на сучасність, враховуючи майбутні зміни у світовій системі національних розрахунків. Постановка питання про стратегічний вибір української економічної моделі розвитку, в орієнтації якої традиційна проблема прискорення зростання ВВП відійде на другий план, означає поворот до показників якості життя. Йдеться про створення економіки, здатної прискорено формувати середній клас і високий життєвий стандарт.

Отже, Україна має достатньо підходів для якісно іншої постановки завдання — перетворення країни на виробника висококваліфікованої робочої сили та інтелектуальних послуг, що потребують «розумової діяльності високого рівня». Адже, країна має більше ресурсів для того, щоб наздогнати лідерів економіки на основі використання параметрів сучасності, а не класичних факторів виробництва. У зв'язку з цим, варто усвідомлювати, що якість життя визначається передусім змістом і складністю праці, що домінує в суспільстві.

Зрозуміло, що кожен вибір не може бути абсолютизований. Ідеться про пріоритет, але пріоритет якомога більш сутнісний. З огляду на традиції українського суспільства та інтелектуальний потенціал нації, вибір очевидний - потрібно включатися у бізнес-процеси з розумовою діяльністю високого рівня.

З огляду на це, Україна має готуватися до вступу в процес революційного переходу до «індустрії інформації» або «економіки знань», яка у розвинутих країнах призводить до жорсткої структурної перетряски у вигляді «деіндустріалізації» (в ходу новий термін - «делокалізація»), та масового перепрофілювання робочої сили. Інакше кажучи, на світовому ринку різко зростає попит на людей, які спроможні ефективно займатися розумовою працею високої кваліфікації, що розцінюється нині як новий крок уперед у розвитку всього людства.

Труднощі та протиріччя сучасної економічної реформи в Україні полягають в тому, що її науково обґрунтована модель знаходиться в процесі формування. Уряд повинен розробити та запровадити суспільству для загальнонародного обговорення, прийняття і сприйняття національної ідеї економічного розвитку, яка б чітко визначила у термінах шляхи розвитку галузей національної економіки та їх місце у світовій економіці.



Можливості та ресурси реалізації нової стратегії щодо створення українського економічного дива ще не втрачені, свідченням цього є рейтингові результати глобальної конкурентоспроможності для України серед 151 крани за показниками Всесвітнього економічного форуму у 2007-2008 рр., які класифікуються про утримання рівня, що є вищим від середнього, тобто є достатніми для досягнення лідерських позицій країни у світовій економіці.


  1. Савельев Е.В. Міжнародна економіка. - К.: «Знання», 2008. - с. 54.

  2. Савельєв Е.В. Міжнародна економіка. - К.: «Знання», 2008. — с. 56.

  3. Кулішов В.В. Мікро- макроекономіка. - Львів, «Магнолія 2006», 2008.-с.413.
скачать файл



Смотрите также:
В. В. Кулішов двнз київський національний економічний університет ім
45.22kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни двнз «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
165.71kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Механіко-математичний факультет
15.88kb.
Повідомлення учасникам про результати процедури закупівлі
112.66kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний економічний університет
28.93kb.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Теоретичні та прикладні аспекти рекреаційного природокористування в Україні Монографія Чернівці Чернівецький національний університет
3885.04kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Механіко-математичний факультет
57.22kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут філології Кафедра української філології для неспеціальних факультетів
505.47kb.
Харківський національний університет
37.54kb.
Харківський національний університет
41.89kb.
Харківський національний університет імені В. Н
67.67kb.
Суходол І. М. (Національний університет водного господарства та природокористування м. Рівне)
185.81kb.