klevoz.ru страница 1
скачать файл

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,

Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,

Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом прокурора Маловисківського району Кіровоградської області (далі – Прокурор) в інтересах держави в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області (далі – Рада), третя особа – комунальне підприємствоЕнерговодоканал (далі – Підприємство), про визнання незаконним акта за скаргою Ради про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2007 року Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним пункт 4 рішення Ради від 20 жовтня 2006 року № 70 “Про затвердження Статуту комунального підприємства “Енерговодоканал” та звільнення КП “Енерговодоканал” від податку на прибуток”.

Господарський суд Кіровоградської області постановою від 25 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що селищна рада наділена повноваженнями зі встановлення додаткових пільг щодо оподаткування у межах сум, що надходять до її бюджету, а тому оспорюваний пункт рішення є законним.

Вищий адміністративний суд України постановою від 3 грудня 2009 року ці судові рішення скасував, позов задовольнив.

При цьому касаційний суд послався на те, що Закон України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування” (чинний на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1251-XII) та Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинний на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 334/94-ВР) регулюють інші сфери правового регулювання ніж Закон України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV “Про Державний бюджет на 2006 рік” (далі – Закон № 3235-IV) та Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування” (далі – Закон № 280/97-ВР). Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

У скарзі до Верховного Суду України Рада порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування рішення касаційного суду із залишенням у силі рішення апеляційного суду. На обґрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга є обґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Суди встановили, що оспорюваним пунктом рішення Рада звільнила Підприємство від сплати податку на прибуток на 2006 рік.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та задовольняючи позов, касаційний суд виходив із того, що селищна рада не наділена повноваженнями зі звільнення від сплати податку на прибутку, тому що такий податок є загальнодержавним.

Із таким висновком погодитися не можна.

Частиною другою статті 47 Закону № 3235-IV передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських рад.

Відповідно до пункту 15 статті 69 Бюджетного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – БК) податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 викладено думку про те, положення частини другої статті 1 Закону № 1251-XII та статті 15 Закону № 334/94-ВР у системному зв’язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 БК, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону № 280/97-ВР треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону  1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача, а суд касаційної інстанції, скасовуючи ці рішення, помилково застосував норми матеріального права.

З урахуванням наведеного рішення касаційного суду підлягає скасуванню, а рішення апеляційного суду – залишенню в силі.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення скаржника до Верховного Суду України), колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2009 року скасувати, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
О.А. Коротких
О.В. Кривенда
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
О.Б. Прокопенко
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов
скачать файл



Смотрите также:
Верховний суд україни постанова іменем україни
96.6kb.
Верховний суд україни постанова іменем україни
64.78kb.
Постанова іменем україни 27 лютого 2012 року м. Київ Верховний Суд України у складі
114.58kb.
Постанова іменем України
144.42kb.
Розбиття дисципліни ”судові та правоохоронні органи україни” за видами робіт на модулі
86.89kb.
Постанова іменем україни
125.21kb.
Верховний Суд України у складі
69.86kb.
Постанова іменем україни
54.67kb.
Постанова іменем україни
165.12kb.
Постанова від 25 липня 2012 р. №680 Київ
122.29kb.
Положення про посвідчення посадової особи органів Прокуратури України та опис цього посвідчення n 1949-xii, 09. 12. 1991, Постанова, Президія Верховної Ради України постанова президії верховної ради україни
57.94kb.
Постанова Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року n 148
120.06kb.