klevoz.ru страница 1
скачать файл
«Я поет.

Не хвилюйтеся.

Я не помру»

(Літературна композиція,присвячена 100-річчю

від дня народження Л.С.Первомайського)

Клімух Світлана Анатоліївна

Вчитель української мови та літератури

Сковородківської ЗОШ І-ІІІ ступенів


Ведучий 1. Багата на таланти українська земля. Всесвітньо відомими стали імена Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка... Не однаково складалася доля митців, не до всіх відразу приходило визнання : одних не розуміли, других - “замовчували”, третіх примушували писати на замовлення... Життя одних митців широко досліджене і вивчене, а про інших ще й зараз ми маємо досить скупі відомості.
Ведучий 2. Саме таким маловідомим нам письменником є Леонід Соломонович Первомайський.
Ведучий 1. Сьогодні ми з вами познайомимось із поетичною спадщиною Л.Первомайського.
Ведучий 2. У середині 60-х років, укладаючи семитомне видання своїх творів і редагуючи раніш написане рукою зрілого майстра, Леонід Первомайський нотує в щоденнику : “В кожній людині закладено здатність до розвитку, від нас сховано тільки одне — до якої межі, але поширювати межі, щоразу переступати через них, рухатися все далі і далі — залежить від нас”. І знову : “Переступати межі своїх можливостей — ось що треба поетові...”.
Читець 1. Є в поезії серця жорстокість нещадна.

Цілий вік свій ти гнеш задля неї горба.

Ти її полонений. Вона повновладна

Господиня, не найманка і не раба.


Не для себе — для неї пірнаєш в глибини,

Та виносить на берег тебе течія,

Коли ти здобудеш те слово єдине,

В якому вся правда її і твоя.


Стережіться, поети, глибинного слова,

До якого не треба блискучих прикрас.

Гіркота його вічна і ніжність раптова

Мають силу цілющу і спалюють нас.


Ведучий 1. Справжнім покликанням Первомайського стала поезія, лірика; в ній його літературне обдаровання розкрилося справді багатогранно й неповторно. І це зрозуміло. Саме лірика як специфічний рід літератури могла найбільш повно, могутньо, безпосередньо відтворити в художньо-образній формі властиву його натурі гостроту емоційного сприймання дійсності, той стрімкий рух почуттів, який виникає при напруженій роботі мислі, ту дедалі наростаючу схильність до самоаналізу і чутливість до драматичних колізій віку, які становили морально-психологічну домінанту його особистості.
Ведучий 2. Ранні поетичні твори Первомайського, вміщені у книжках “Терпкі яблука” (1929), “Героїчні балади” (1932), «Моя весела молодість”, “Пролог до гори” (1933), відбили характерні риси поезії періоду її становлення — експресивність, динамізм, “репортажність”, схильність до декларацій, маршових ритмів, ламаного рядка. Та поступово у творчості Первомайського намічаються важливі якісні зміни. Насамперед виразно почав індивідуалізуватися, увиразнюватися ліричний герой його поезій: у нього з'явилася власна біографія, збагатилося коло зацікавлень, поглибились емоційні реакції на явища дійсності. Він починає пильно вдивлятися в навколишній світ, оцінювати значення тих соціальних духовних процесів, які відбуваються в житті країни.
Ведучий 1. Розширюються тематичні обрії творчості Первомайського. Увагу поета дедалі більше привертають люди, що їх він зустрічає на своєму життєвому шляху, і він намагається, відтворюючи образи сучасників, показати їхнє внутрішнє єство, їхній багатий духовний світ. Про еволюцію світосприймання Первомайського дають наочне уявлення дві його збірки, що, опубліковані одна за одною з невеликим інтервалом, увібрали в себе фактично все краще з його поетичного доробку цілого десятиліття — «Лірика. 1927—1934»(1935) і «Нова лірика. 1934— 1937» (1937).
Ведучий 2. Зіставляючи їх між собою, легко побачити, як поступово зживає себе колишній його інтерес до формального експериментування і наростає потяг до класичного вірша, як змінюється інтонаційний лад творів — від піднесеного, ораторського до розмовного, навіть роздумливого. Сам же вірш дедалі більше наповнюється реаліями живої дійсності. Світ немовби набуває властивої йому конкретності, відчутності, постає перед поетом у своїй розмаїтості, предметності, тривимірності. До предмета, явища повертається його справжній зміст, його ж властивості. Безтілесні абстракції обростають живою плоттю, відкриваються у своєму природному значенні .
Ведучий 1. Це особливо помітно в поетичних пейзажах поета. Якщо раніше пейзажна деталь використовувалася ним більше з «утилітарною» метою — як суто допоміжний засіб, як штрих, необхідний для прояснення ідеї твору, то тепер природа починає відігравати в його поезіях і самодостатню роль, як джерело краси та естетичної насолоди.
Читець 2. Блакитна Рось, душі жива волога,

До диких скель і берегів крутих

В травневий день зайшла моя дорога,

І серця шум причаєно затих.


Солодкий чар очей, повільні води —

Навкіл усе туманом пойнялось,

У присмерку вечірні небозводи,

В них спокій теж, вони так само Рось.


Дивитись вік, і вік не надивитись,

І тиші не наслухатися вік,

З цим обширом в одне душею злитись

І з течією цих блакитних рік...


Ведучий 2. Збірка «Барвінковий світ» (1940), де вміщена ця поезія, справедливо вважається вищим досягненням довоєнної творчості Л. Первомайського. Вона демонструє не лише зрослу поетичну майстерність автора, а й поглиблення його соціальних почуттів, увиразнення світоглядних орієнтацій.
Ведучий 1. До збірки «Барвінковий світ» входить і цикл «Вірші без назви». Саме від них, від цих п'ятнадцяти віршів, потягнуться незримі ниті довжиною в чверть віку до тих трьох головних книг, що стануть вершиною поетичної творчості Леоніда Первомайського,— до збірок «Уроки поезії», «Древо пізнання», «Вчора і завтра». Саме з них, з цих п'ятнадцяти віршів, як із зав'язі плід, родяться пізніше ті поезії, в живій плоті яких так могутньо запульсує допитлива думка і висока пристрасть поета, злиті воєдино. Підставу для такого твердження дає й спільність проблематики, яку неважко виявити при зіставленні творів, і близькість характерних для них образно-поетичних засобів, і самий емоціонально-психологічний їх настрій, їх загальна тональність.
Ведучий 2. Але ці два періоди у творчості Первомайського різко розділить ще один — період Великої Вітчизняної війни, і розділить не тільки чотирма роками самої війни, а усім тим часом, коли душа поета кровоточитиме спогадами про велике пробування, що випало на долю нашої народу.

Коли почалася війна, Первомайський не чекав, поки бій наблизиться до стін рідного міста,— у перший же день він пішов їй назустріч. І ні на мить його душі не торкнулись сумніви в перемозі над ворогом. Але навіть у перших написаних про війну поезіях не було й грама бездумного оптимізму,— він сприйняв війну як найтяжче випробування, що вимагає вищого злету людського духу, крайнього напруження сил і великої мужності.


Ведучий 1. Величезне потрясіння, викликане драматичними катаклізмами перших місяців війни, загострило емоційні реакції поета, стимулювало розвиток оригінального ліричного обдаровання, дало вихід ще не розкритим творчим можливостям. Якраз у творах про Велику Вітчизняну війну дістала високохудожнє втілення схильність поета до трагедійних конфліктів і драматичних ситуацій, його здатність до сильних переживань і «струсів душі».
Читець 3. В Бабинім яру

Стань біля мене, стань, мій сину,

Я прикрию долонею твої очі,

Щоб ти не побачив своєї смерти,

А тільки кров мою в пальцях на сонці,

Ту кров, що й твоєю стала кров'ю

І зараз вилитись має на землю...
Ведучий 2. Ліричний конфлікт його кращих віршів воєнного часу виражає напружений рух почуттів, боріння пристрастей, вибух емоцій, який оновлює й підносить людину. Ситуації, що породжують ці емоційні стани, здебільшого неординарні, справді загальнозначущі. Це може бути гіркий час прощання з рідною землею, коли радянські війська після боїв відступили за межі України (вірш «Земля»), Невимовна скорбота і непохитна упевненість у перемозі справедливої боротьби радянського народу проти фашистських окупантів, чесна готовність умерти, захищаючи свою Вітчизну,— усі ці почуття, реальні в основі і трансформовані художньою свідомістю поета, взаємодіючи, породжують той благотворний стан просвітлення, який спроможна створити лише висока трагедія.
Читець 4. Земля

Осінній шлях... Кальний осінній шлях.

Немов мерці, снопи лежать в полях,

Самотній кущ на вітрі облітає,

І скаржаться на небосхил дроти,

І почуття тривоги й самоти

Журбою в серці й тугою зростає.

О, як бринить в дротах похмурий спів,

Як налітає вітер щохвилинно,

Як сонце падає за темний пруг степів,

За край землі твоєї, Україно!

Грузовики не вперше входять в ніч,

Не вперше темінь бродить біля віч,

Уже не раз пожежа просвітляла

Повитий таїною небосхил,

Вже смерть на вимаху свинцевих крил

Не раз над головою в нас кружляла, —

Та ще ніколи серце під грудьми

Не билось так у тузі безупинно,

Як в мить тяжку, коли ступили ми

На край землі твоєї, Україно!

Я в інші дні шляхи твої сходив...

Я спочивав у затінку садів,

Проходив день, минала ніч, і дніло,

В житах вилася стежка і вела

В ярок до степового джерела,

Воно дзюрчало, грало й гомоніло,

У світлі поранковому над ним

Стара верба схилялася уклінно,

І в небо тихе підіймався дим

Твоїх осель привітних, Україно!

Далекі дні, дні радісних пісень

Спливали в думах в цей похмурий день.

Під рев грузовика, що буксував в калюжі,

Вставали образи напівзабутих снів,

І погляд милий з далини яснів

Наперекір вітрам і лютій стужі.

Я встав з машини і наліг плечем

На борт брудний, в багнищі по коліно...
Ведучий 1. У поетичному доробку Первомайського воєнного періоду є чимало творів, написаних і в іншій, не трагедійній тональності, з іншим психологічним настроєм. В них драматична колізія тільки створює фон, на якому особливо виразно і яскраво проступає притаманний народові оптимізм, його непохитна життєва сила, нев'януче життєлюбство і душевна бадьорість, які, буває, виявляються і в схильності до гумору, до доброго жарту. Це певною мірою відбилося у поезіях “Люлька”, “Солдат”, “Сапер і смерть”, відтворені в них реалії воєнного побуту, колоритні характери героїв, своєрідні інтонація і ритміка, - усе це передає ту душевну врівноваженість, яка сприяла твердості духу людини на землі.
Ведучий 2. З наближенням перемоги в поезію Первомайського входять нові теми, нові мотиви. Роздуми про мирне життя, яке буде завойоване такими неймовірними зусиллями, такою страшною ціною, зустрічаються в його ліриці дедалі частіше.

Про зміст цих роздумів можна судити по віршах Первомайського «Ми кажемо: після війни...» (1943), «Коли солдат повернеться додому» (1944) та ін. Ці твори дещо абстрактні, позначені певною декларативністю, та це й зрозуміло: до мирного життя треба було довго йти дорогами війни, воно тільки мріло у свідомості як щось безмежно прекрасне, але й безмежно далеке... Навіть палко омріюваний День Перемоги, сама ця урочиста мить, ця тиша, яка впаде на землю, коли затихне гомін бою, уявлялась якось нереально, фантастично... Як скаже пізніше Первомайський:

...ми не знали, що остання

Ця мить — як сонце із пітьми.

Такого світлого мовчання

Ніколи не чекали ми.


Ведучий 1. Проте мирне життя наближалося, й це виявлялось у новому сприйманні навколишнього, відновленні уваги до предметного світу, до явищ природи, у палкому бажанні жити, щоб радіти з усього, що дано в цьому світі людині, бо «немає кращого в житті понад життя саме...» У циклі поезій «Зелений дім», у вірші “Життя” та багатьох інших постає така прониклива, до сердечного щему, картина природи, а самі твори напоєні такою п'янкою радістю зустрічі з «зеленим домом» краси, що не лишалося сумніву: після страшного потрясіння душа людська починає оживати, наливатися буйною силою, відроджуватися для щастя.
Ведучий 2. Але ще довго й після війни Первомайський, як і всі фронтовики, як, зрештою, всі люди, живе спогадами про війну, знову й знову переживає її, осмислює її уроки. Вона міцно утримується в свідомості поета, в його психіко-емоційній сфері, даючи могутній імпульс до створення багатьох ліричних поезій.
Ведучий 1. Я й досі себе почуваю солдатом,

Не тим, що ходжу ще в солдатській шинелі,

А досвідом серця надміру багатим,

Що б'є, мов потік у розколинах скелі, -

так написав Первомайський в 1945 р. після війни. Це він міг про себе і через десятиліття, й пізніше, бо досвід серця назавжди лишився з поетом.
Читець 1. Коли не замовкає грізний гомін

В розколинах землі — рудих ярах,

Коли виносять почорнілий комин

У небо разом з димом людським прах,

Коли земля встотати вже не може

Тієї крови, що хлюпоче з жил,

А небо не черінь пекельну схоже,

Де в камінь спікся міжпланетний пил,

Собі поети право залишають,

Всі інші відкидаючи права :

Належати до тих, кого вбивають,

А не до тих, хто холодно вбива.


Ведучий 2. Напружено працює Первомайський над своїми поезіями, так спрагло жадає досягти в них довершеності, тому такими високими критеріями вимірює вагу зробленого. Адже в творчий труд , вважає поет, людина повинна вкласти всю себе — без залишку, вона мусить стати немовби більшою за саму себе, пробудивши в собі дрімаючі до часу духовні сили, духовні резерви.
Читець 2. Вірш починається не з звучання,

Хоч і не може він не звучати,

Вірш починається з твого мовчання,

Коли ти не можеш більше мовчати.

Вірш починається не з великої літери,

А з великого болю, якого й не зміриш.

Тільки тоді йому можна вірити,

Тільки тоді ти йому віриш.


Ведучий 1. Леонід Первомайський достойно пройшов шлях, який вів його вгору, до вершин майстерності. Він не зрадив свого покликання, і він прийняв його як своє долю. І тим здобув право на щиру сповідь.
Читець 3. Як важко все життя до себе йти,

Дивитись в небо, чашею пролите, -

Спинятися, наводити мости

І за собою зразу ж їх палити.

Як добре знати, що тебе веде

Твій власний шлях — єдиний із можливих.

Що легші є, але нема ніде

Таких упертих і таких щасливих.


Ведучий 1. Леонід Первомайський належав до тієї когорти першорядних майстрів, чия творчість визначала обличчя нашої літератури, сприяючи її рухові та ідейно-художньому збагаченню, її сходженню на нові висоти. Разом з П.Тичиною, М.Рильським, В.Сосюрою, О. Довженком, Ю.Яновським, А. Малишком та іншими видатними митцями він творив золотий фонд української класики.
Читець 4. Помирають міністри і полководці,

Не бракує покосу війні і чумі,

А земля не спиняється — сонце підводиться

Для солдата на марші й для в'язня в тюрмі.

Не лишається місця для себелюбства,

Коли дивишся довго цю драму стару...



Помирають убивці й спасителі людства.

Я поет. Не хвилюйтеся. Я не помру.
скачать файл



Смотрите также:
«Я поет. Не хвилюйтеся. Я не помру» (Літературна композиція,присвячена 100-річчю від дня народження Л. С. Первомайського)
101.33kb.
Програма конференції «такий різний світ мінералогії» яка присвячена 100-річчю від дня народження академіка Євгена Костянтиновича Лазаренка
11.36kb.
Про підготовку та проведення першого уроку, присвяченого 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка
21.9kb.
Урок мужності, присвячений 100-річчю з дня народження двічі Героя Радянського Союзу Григорія Пантелеймоновича Кравченка
76.63kb.
150 років від дня народження Тимотея (Тимофій) Гнатовича Бордуляка (1863-1936), українського письменника
26.54kb.
За матеріалами видання «Шкільна бібліотека»
57.12kb.
Років від дня народження Івана Багряного
25.48kb.
Яйвинский Дворец Культуры «Энергетик» был открыт в апреле 1970 года, к 100-летию со дня рождения В. И. Ленина
58.11kb.
Пение Кто/что поет и почему поет? Какие инструменты играют в церкви? О чем поют? 9 ноября
26.48kb.
Великий Лідер великої нації (до 70-річчя з дня народження визначного політичного і державного діяча, Героя України В. Чорновола)
72.63kb.
25 жовтня 2010 року виповнюється 90 років з дня народження Амет-Хана Султана військового льотчика, льотчика-випробувача, двічі Героя Радянського Союзу
20.96kb.
Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. К.: Вища шк., 2004
26.91kb.